Розділ 69

Я цілковито розгублена. Ореста нема вдома. Його автівка теж не в гаражі і поблизу будинку її не видно. На дзвінки він не відповідає. Ні про які плани він не попереджав. Що ж робити?..

Добре, що раптовий вимогливий крик Лілі витягує мене з цієї в’язкої безпорадності.

— Мааам! МАМА!

— Доню, добрий ранок. Що ти хотіла?

— Мам, давай приготуємо на сніданок блінчики з нутелою і бананами. 

— Ох, ну не знаю.

— Ну мам!

— Давай подивимось, чи у нас є всі потрібні продукти. 

— Мам, у нас все є, я вже перевірила. 

— Ого… Ну… Добре, давай.

— Мам, можна я буду з тобою готувати?

— Добре. Давай.

Ми швидко замішуємо тісто за допомогою міксера. Я даю інгредієнти в потрібній кількості. Ліля сама кладе все в миску та працює міксером. Все готово за лічені хвилини. 

Розігріваю сковороду і випікаю тоненькі великі млинці, поки донька чистить і нарізає банани. Коли майже все тісто витрачено, заходить Євген.

— Що це так смачно пахне? — промовляє, принюхуючись.

— Будуть блінчики з бананами і нутелою! — кричить задоволено Ліля.

— Клас, — відповідає син. 

Підходить до столу та відкриває банку з шоколадною пастою. Дивиться на мене запитально. Я даю чисті тарілки, миску з готовими млинцями і ложку. 

— Можеш змащувати млинці, тільки не став надто багато нутели, добре?

— Ага.

— І візьми в Лільки нарізані банани, будеш ставити всередину. 

— Добре…

Ми закінчуємо готувати і я вже заварюю чай. Сніданок обіцяє бути смачним. Ліля знову не вгаває.

— Мам!

— Що, сонечко?

— Давай зробимо молочний коктейль!

— Ну в нас вже й так будуть солодкі млинці…

— Ну мам! Блінчики з нутелою смачніші, якщо запивати молочним коктейлем… Ну будь ласочка!!!

— Ох, ну добре. Тільки не багато.

Готую склянки. Шукаю в холодильнику молоко. В морозильній камері мають бути ще залишки пломбіру. Після приготування млинців залишилось ще 2 банани. Вони теж підійдуть. За допомогою блендера все перетворюю в однорідну ароматну рідину. Починаю наливати. Заходить Орест.

— В нас на сніданок блінчики з бананами і нутелою! — гукає йому син.

— І молочний коктейль! — доповнює донька.

А я дивлюсь на нього запитально. І трохи вдячно. Тепер можна не хвилюватись. А поговорити. Якщо вдасться.