Розділ 55

О 8:45 зранку я вже біля Антибару. Поспішала. Не хотіла спізнитись, хоча я це вмію. Прочиняю двері із невеликим збентеженням. Думаю, чи я не зарано, чи я підійду для цієї роботи, чи це те, що справді треба. Втім, стараюсь себе зупинити. Може, тут зайві сумніви… Нехай буде що буде.

Коли я прочиняю двері, до мене одразу підходи бармен. Бере мене під руку і кудись веде. 

— Привіт, Інно. Ти вчасно. Ходімо.

Я вперше замислююсь про те, що навіть не знаю його імені. Досі про це не турбувалась взагалі. Іду, і дивлюсь на нього запитально. Він ловить мій погляд і відповідає раніше, ніж я встигаю озвучити запитання. 

—  Мене звуть Барі. А зараз я познайомлю з іншими. 

Барі впевнено веде мене в якесь приміщення в глибині антибару. Тут все трохи інакше. Зручні м’які крісла, обтягнуті смарагдовою щільною тканиною розставлені колоподібно.  Я не бачу жодного вікна. Стіни прикрашені гігантськими смарагдовими сяючими листочками різноманітних форм. Підлога з якогось дерева, здається твердою і водночас якоюсь дуже затишною. Все в цьому простору долдає затишку. Повітря таке ж густе і щільне. Пахне тут свіжістю, травами, прянощами, деревом і квітами водночас. 

Барі підводить мене ближче і в кріслах вже сидять інші люди. Він садить мене на вільне місце і сам сідає поряд. Хоче мене познайомити з колективом. І тут я помічаю серед незнайомих облич два знайомі. Не вірю своїм очам. Павлінія тут. А ще — Іра.