Читаю твої думки

Розділ 54

 

— Гаразд, Інно. 

— Справді?

— Звісно.

— Я буду тут працювати. 

— Ти будеш тут працювати. 

 

Помічаю, як фіолетові сяючі метелики на стінах починають мерехтіти. Мені приємно і тепло на душі. Добре. Нехай так буде. Я приходжу сюди постійно, а тепер це буде щось нове. Я не уявляю, що тепер буде, в чому полягає моя роль. Але це не потрібно знати. Я просто йду в це. 

 

— Розкажи мені, як це все буде. Що я маю робити. Нічого не знаю і не розумію зараз. Але мені цікаво і, думаю, ти мені все розкажеш.

— Інно, я тобі все розповім. Приходь завтра вранці. О 09:00 без запізнень. Вдягнись зручно, день буде насичений. Я тебе з усіма познайомлю…

— З усіма?

— Так, з іншими. Познайомишся. Розповімо тобі правила нашої роботи. Будеш проходити навчання і стажуватись. 

— Ого. 

— Так. Чекаємо тебе завтра.

 

Бармен десь зник, так, ніби його і не було. Я залишилась сидіти на зручному кріслі. Захотілось смачної антиколи. Але… Я підпустила зовсім крихітні краплю сумнівів, чи можу я попросити напій у бармена, якщо я буду тут працювати… Він швидко перебив мої думки, простягнув мені холодну і важку склянку. Усміхаюсь. Насолоджуюсь смаком, прохолодою і якимось таким відчуттям… Живості всередині. 

 

Йду додому.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше