Розділ 52

Тепер вже справа за мною, чи як? Знову піду до Антибару. Піду-піду. Якщо вже почала, маю взяти там саме те, що потрібно. Маю врятуватись. Бо моє життя, останнім часом, чи, навіть взагалі… Більше було схоже на виживання. Не знаю навіть чому так…

Заходжу до Антибару так, ніби до себе додому. Впевнено, буденно, і цього разу — хижо.

Підходжу до стійки і вперше вітаюсь з барменом як з добрим товаришем.

— Привіт.

— Привіт, Інно.

— Я вирішила прийти знову.

— Так.

— Добре, що тут можна… все.

— Можна. 

Беру з його рук свою смачну склянку з антиколою. Адже вона для мене. Цього разу в Антибарі, здається, світліше. Це добре. Так я почуваюсь більш зосереджено. Допиваю і ставлю склянку на місце. Тепер я буду сидіти в зручному кріслі. І бармен вже переді мною. Добре, нехай він складе мені компанію в цій подорожі.

— Вирішила дізнатись, як мені все змінити. Як мені виправити своє життя.

— Інно, ти прийшла з рішучістю дізнатись, як змінити життя і виправити те, що тебе турбує.

Він перейшов на “ти”, це добре. Мені так зручніше. Ми про це не домовлялись, але нехай так і буде.

— Я вирішила розібратись в цьому. Ти можеш мені розповісти? Можливо якісь правила… Чи заклинання. Зілля. Або що?

— Ти сумніваєшся, чи можу я розповісти тобі, як змінити твоє життя.

— Ох ну так справа не піде…

Трохи дратуюсь, бо він не відповідає на запитання як звичайна людина. Навіть хочеться піти на нервах. Але… Зупиняю себе. Це ж Антибар. І тепер мені слід чинити по його правилах.

— Розкажи мені, як мені змінити життя. Як мені стати щасливою… Відчувати сенс і силу.