Розділ 46

Ледве витримала очікування. Переглядала фільм. Це трохи відволікло. Встигла почати скучати за Орестом... Вдома, з ним, все якось більш... Логічно, нормально. Звично. А тут я ніби відірвана від всього. Вкинута в невідомість. З почуттям повної незручності від всього, що я роблю. А найгірше — Я це все зробила сама. Своїми зусиллями. Своїм вибором. А ще мені страшно, що Іра приїде, а я — навіть не знаю, чи мені справді слід залишати дітей і їхати по справі, про яку я думала... Чи все відмінити. І що сказати Ірі, дітям, Оресту. Я ледве витримую.

Приїздить Іра зі своїми дітьми. Підходить до мене.

— Інно, ми вже. Якщо тобі потрібно, я можу зараз побути з Євгеном і Лілею.

— Ір, я...

— Тебе щось турбує?

— Та просто...

— Інно, можеш сказати все, що хвилює. Все гаразд.

— Іро, я просто почала почувати себе якось недоречно. І що моє рішення приїхати сюди, увірватись в твоє життя — дурне. І що мої плани — дурні. І що взагалі, з Орестом мені нормально і не варто нікуди отак тікати. Може я поспішила... Не знаю.

— Інно. Не хвилюйся. Я не знаю, чесно, як тобі допомогти. Якщо потрібно, може, просто відпочинь, побудь окремо, обдумай. Якщо хочеш, залишайся вдома, а я повезу дітей прогулятися і десь поїсти. Якщо хочеш — їдь з нами. Або їдь по своїх справах, про які ти говорила... Чи що ти вирішиш.

— Слухай, я знаю що це звучить по дурному... Але я вже думала просто повернутись додому і все. Просто забути про цю спробу. Не знаю.

— Інно, ну так не можна.

— Що? В сенсі?

— Я пообіцяла своїм, що після школи зможуть розважитись з Євгеном і Лілею... Ти ж можеш трохи відкласти це? Може хоч ввечері поїдете?

— Вибач... Я просто заплуталась.

— Давай ти хоча б до вечора подумаєш? А тоді скажеш?..

— Ну... Добре, гаразд.

Мені потрібно на щось спертись. Я не знаю куди себе подіти. Тож їду з Ірою та дітьми в ігровий центр. Тим часом пишу Оресту: "Ми, мабуть, сьогодні ввечері повернемось". Я хочу отримати якесь підтвердження... Що слід просто повернутись до попереднього життя. І там все буде добре. Може я просто не правильно все зрозуміла. І все буде гаразд... Орест відповідає мені невдовзі: "Ок. Я трохи затримаюсь".