Розділ 35

Коли ми повертаємося до спальні, я вкладаюсь позручніше. Зручно вкутуюся ковдрою. Бажаю чоловікові добрих снів. Міцно заплющую очі. Чекаю, коли сон забере мене знову в свої надійні обійми. Чую, як Орест сонно сопе, схоже він заснув перший. Стараюсь розслабити тіло і теж відключитись. Намагаюсь з усіх сил вимкнутись. Але щось не вдається. Я не можу заснути до ранку, як я б не намагалась. І коли дзвонить Орестовий будильник, я підводжусь перша. Йду на кухню і готую йому сніданок. Проводжу його на роботу. І тільки коли він іде згадую, що сьогодні я пропустила свій ранковий ритуал підключення до чоловіка.

Потім прокидаються діти і я нашвидку збираю їх до школи. Годую, допомагаю привести себе в порядок: причісую, нагадую про чищення зубів та вмивання, допомагаю зібрати все необхідне та підбадьорює, щоб вчасно вийти. Потім проводжу їх до школи і залишаюся наодинці. І знову усвідомлюю, що я досі не синхронізувалась з Орестом.

Я вже кілька годин не читаю його думки. Відчуваю легке занепокоєння через це. Мені доволі незвично в цьому стані. В мене немає пояснень, чому так вийшло, і чому я досі це не виправила. Мабуть це все через сонливість. Я сьогодні зовсім не виспана. Закономірно, що гублюся та відходжу від звичного режиму. 

Можу зайнятися прибиранням прямо зараз, але втома не дає про себе забути. Іду до спальні. Ставлю будильник на час, коли в дітей будуть завершуватися заняття в школі. Вкладаюся в ліжко, щоб надолужити недоспані години. Це саме те, що мені потрібно.

Щойно торкаюсь подушки, очі злипаються і я міцно засинаю. Мені нічого не сниться. Просто суцільна темрява, тиша, спокій, порожнеча. Час до будильника минає як секунда. Коли звучить сигнал, неохоче підіймаюсь. Потрібно зустріти дітей. Нагодувати. Допомогти з навчанням. Ще й купа прибирання попереду. Але то нічого. Цей відпочинок був того вартий. 

Їду за дітьми. Везу їх додому. Прошу трохи зачекати, поки готую обід. Потім вони їдять, і я з ними. Після цього складаю посуд на миття. Розпитую сина, а потім доньку, як пройшов їхній день. Розмовляю з дітьми по черзі, а вони обоє, наче змовились, кажуть, що я сьогодні якась інакша. Пояснюю, що це мабуть від недосипу.

Орест увечері приходить трохи завчасно. Тож допомагає мені з приготуванням вечері. Я помічаю, що він трохи занепокоєний, але він мені нічого не говорить. А я не в силах розпитувати. Сьогодні закінчу свої справи пораніше, щоб вчасно вкластися спати. Сподіваюся, мені ніщо не завадить.