Розділ 29

Вихідний, неділя. Орест наче узгодив зі мною, що ми сім’єю нікуди не йдемо. Я розумію, що від мене потрібна ствердна відповідь. Тож навіть не прислухаюсь до себе, чи я з цим згодна. Я не маю власних ресурсів, що автоматично означає, що не маю права голосу. Навіть не намагаюсь зрозуміти, як би я хотіла провести цей день та запропонувати йому. Знаю, до чого призводять такі намагання.

Сьогодні Орест вкотре поїхав по справах. Повідомив мені, що потрібно виїхати трохи далі від дому, і там залишити авто на парковці. Бо через погоду завтра вранці йому доведеться витрачати на виїзд зайвий час. Можливо, через це ще й не встигне на роботу. Можливо взагалі не зможе виїхати, і тоді буде змушений добиратись пішки.

Поважна причина. Каже, що можливо виїде прямою дорогою. А якщо не вдасться — тоді в об’їзд. Наче б то турботливо уточнює, чи у випадку, якщо доведеться обрати довший шлях — заїхати у аптеку і купити ліки для доні. Бо у Лільки стоматит, в неї біль і печіння в роті… На це я погоджуюсь, що так, буде не зайвим заїхати в аптеку, і можна ще в магазин, прикупити смаколик. Мої слова справляють таке враження на Ореста, наче він тільки й шукав приводу, щоб поїхати. Тільки не хотів це проявити як власне бажання чи потребу. 

В мене перед цим було враження, наче в нас щось налагоджується. Наче стосунки могли б змінитись, стати гармонійними та підтримуючими… І з часом я прийшла б в форму, знайшла б можливість реалізувати себе та балансувати між сім’єю та власними справами. Але сьогодні Орест поїхав і затримався відчутно на довше, ніж було б достатньо, щоб заїхати в аптеку та магазин, припаркуватись і повернутись. Він не подзвонив мені і ні про що не попередив. А я не могла зателефонувати, оскільки в мене не було грошей на рахунку. Ще й вдома була відключена електрика й інтернет. І він про це знав. 

В мене всередині все перевернулось.  Зрозуміла, що нічого не налагоджується насправді. Ніяк. Що б я не робила. І я не відчуваю любові. Тієї. Яка варта всього.