Розділ 24

Дивлюся на годинник. В мене ще є декілька годин до того моменту, як повернуться діти з школи. Можна зайнятись навчанням, я б встигла пройти декілька тем. Але вирішити питання подальших доходів — в пріорітеті. Потрібно боротись. 

На Павлінію не ображаюсь. Відчуваю якесь збентеження. Це щось інакше. Хіба можна на неї ображатись? Навіть в момент відмови вона була однією з найбільш комфортних і приємних людей. І це дивно. Але з цим я буду розбиратись потім. Якщо вона не може допомогти… Якщо я не можу тепер займатись копірайтингом… Але мені потрібно вчитись, я цього справді прагну, і для цього потрібні гроші… Я маю знайти рішення, які будуть працювати. Тепер я чітко знаю нащо. 

Не думала, що я колись таке зроблю. Бачила оголошення, що в одному невеличкому супермаркеті неподалік від школи є вакансії. Потрібен продавець. Вказано, що візьмуть без досвіду. Я можу принаймні спробувати. Вдягаюся  зручно. Чищу зуби. Акуратно причісуюсь і йду туди.

Мені незвично, трохи страшно і дивно. Але я йду. Мені слід постаратись. Підходжу до каси. Звертаюсь до юної продавчині:

— Доброго дня. Скажіть, будь ласка, а з ким можна поспілкуватися щодо вакансії?

Вона відповідає оживлено і з якоюсь ледь прихованою радістю:

— Щодо вакансії? Зараз. Ходімо.

Дівчина підводить мене до входу в службове приміщення. Через секунду зникає за шторою, перед тим гукнувши мені впевнено:

— Зачекайте хвилинку. 

Потім з-за штори виходять вже дві молоді дівчини. Їм не більше 20-22 років на вигляд. Одна з них, вочевидь, за керівника. Звертається до мене:

— Ви хотіли запитати про вакансію?

Відповідаю полегшено, бо я вже більш-менш адаптувалась до становища:

— Так. Я хотіла б дізнатися, які умови і що потрібно робити.

Молода працівниця, ймовірно, керівник магазину, розповідає мені ще кілька хвилин про умови. Не можу сказати, що мені все подобається. Але я рішуча спробувати. Кажу, що можу приступити сьогодні, якщо можна і потрібно. Вони радо погоджуються. 

Згодом мене ведуть в невелике службове приміщення, яке слугує водночас складом для товарів та офісом. Там я даю свої паспортні дані та підписую договір. Ми домовляємось про стажування на 3 дні. 

Керівниця магазину дає мені завдання пройтися по магазину та оглянути їхню продукцію, ознайомитись з асортиментом, щоб могти проконсультувати покупців, які будуть шукати ті чи інші товари.

Проходжусь між полицями. Намагаюсь все помітити і запам’ятати. Разом з тим починаю підправляти порядок на полицях, хоча мене про це ще не просили — але я вже відчуваю відповідальність за цей простір, і це для мене стає чимось нормальним. 

Надсилаю Оресту повідомлення, що від сьогодні я на стажуванні в магазині. Він реагує радісно, навіть, як на мене — надмірно. Відписує мене:

— “Ти молодчина. В тебе все вийде, я в тебе вірю.” 

Мені від цього повідомлення не дуже приємно. Чомусь. Мабуть, я б хотіла підтримки не тоді, коли я роблю надзусилля над собою. Але… не буду йому нічого пояснювати. Нехай так. Зосереджуюся на роботі. 

Наступне моє завдання — порядок у відділі з дитячими іграшками. Потрібно впорядкувати товари, а також стерти пил із коробок та самих полиць. 

Мені завдання ніби подобається, хоча, здається, це займе цілу вічність. Я стараюсь навести чистоту дуже ретельно, адже розумію, що потрібно аби покупцям тут було зручно та приємно. 

Поки я зайнята порядком, до мене час від часу звертаються відвідувачі магазину з тими чи іншими запитаннями. Я самовіддано допомагаю. Іноді звертаюсь по допомогу до іншої продавчині — Вероніки, а також до керівниці — Іванки. Моя зміна триває половину дня, і це для мене зручно, оскільки принаймні сьогодні можна не хвилюватись про те, як будуть діти після школи справлятись без мене — ще ці три дні я зможу їх зустріти. А потім доведеться щось придумати. 

Сьогодні, здається, мій робочий день пройшов нормально. На обід, за нагадуванням Іванки, я вийшла придбати собі булочку і перекусити. Пішла зі зміни також після того, як керівниця мені повідомила, що мій робочий час на сьогодні вже закінчився. Намагалась працювати старанно і самовіддано. Мені потрібна робота. І в мене є надія, що це вдасться. Принаймні, це було не так погано та важко, як я думала.