Розділ 12

—  Привіт, кохана. Ти не зголодніла? Я привіз піцу. Ще тепла.

— Ого, несподівано. Привіт… Піцу хотіла б. Пахне приємно…

— Це така, як ти любиш. “Цезар” з сирними бортиками. 

— Ох, я її обожнюю. Проходь швидше. 

— Я радий тебе бачити. 

Беру в нього коробку з піцою. Відчуваю, що ще гаряча. І величезна. Добре, що я не пообідала. Навіть не беру тарілки і прибори. Дістаю просто руками, відриваю трикутничок. Сир тягнеться за моїм шматком, і трохи салату падає назад в коробку. А я навіть не сідаю, а впиваюсь зубами в апетитну піцу. Насолоджуюсь кожним укусом. 

Він дивиться на мене захоплено і сідає поруч. Рухається неквапливо. Також бере шматок і їсть. Але не так швидко як я. Кажу:

— А я сьогодні дуже зголодніла. 

Відповідає мені лагідно:

— Це помітно. То я не прогадав з піцою…

Усміхаюсь:

— Вона завжди вчасно. 

Ми ще кілька хвилин мовчки їмо. І я помічаю, що насправді в мене немає потреби багато теревенити. Мені добре, коли комфортно, смачно, чесно, цікаво. І не треба нічого з’ясовувати. 

Він говорить до мене розслаблено і ніжно:

— А давай подивимось сьогодні фільм. Як колись… Я знайшов цікавий, мабуть.

— Я хотіла ще трохи попрацювати. Подумаю… Може через годину?

— Давай. Я поки сходжу в душ. Буду тебе чекати в спальні. 

— Дякую. Я швидко. 

Відчуваю ситість та задоволення від чудового смаку. Прямую в кабінет. Тут, до речі, доволі тісно. Поміщається лише невеликий стіл, на якому сидить ноутбук, крісло, полиця, великий вазон, і зовсім небагато вільного простору. Але мені цього достатньо. 

Робота з цього моменту іде швидше і веселіше. Я закінчую всі тексти ще раніше, ніж планувала. Потім прямую на кухню. Випиваю склянку ароматного прохолодного ананасового соку. Тоді переміщаюсь у ванну кімнату. Приймаю швидкий душ. Чищу зуби. Перевдягаюсь в легку бавовняну піжаму.

Нарешті потрапляю в спальню. Питаю: 

— Я не надто затрималась?

— Все добре. Іди сюди. 

— Добре… Що в тебе тут?

— Вже знайшов фільм. Ти закінчила з роботою?

— Ага. Можу трохи видихнути. Завтра не доведеться квапитись. 

— Це добре. Давай обійму.

Він усміхається до мене ніжно і лагідно. Обіймає. М'яко цілує в лоб. Я притуляюсь до нього на мить. А потім іду взяти з шафки ковдру. Не тому що холодно, а для затишку. Ми напівлежимо в обіймах. Дивимось фільм, не відриваючись. Цікаво.