Розділ 9

Ми так і заснули. Було тепло і трохи парко. Я навіть не перевдягнулась в піжаму. Було не до того. Та я й не помітила моменту, коли роздуми переплавились в сон. А прокидатись цього разу було вже не так приємно. Тіло стало чомусь важким. Бетонно-закляклим. 

Орест не поруч. Розплющую очі, коли він кричить з порогу:

— Поїду в магазин. Вчора не закупив продукти. Забув.

Він впізнавано відсторонений. Такий, як завжди. Ніби вчорашнього дня не було. А мені від цього так боляче, що аж ламає все тіло. Викручує руки й ноги. І навіть голова розколюється. Ох, я цього не витримаю. Ні за що. 

Коли за ним зачиняються двері, я промовляю звичне: 

— Я — це ти, а ти — це я.

Тоді тричі кліпаю. Плескаю в долоні.

Тепер я читаю його думки. 

Мені це звично. Одразу спадає напруга. Я відчуваю полегшення. Всередині все стає простим, логічним, зрозумілим і таким, як треба.

Для початку наберу Іру, щоб дізнатись як справи в неї з нашими дітьми. Балакаю з кожним по черзі. Коротко, але конкретно. В них все спокійно, можна не хвилюватись. Ну, я так і думала.

Смиренно іду на кухню, буду готувати сніданок, який сподобається Оресту. Тушкована картопля з шматочками м’яса в соусі з гострими приправами. Він таке любить. На додачу салат з солодким перцем, огірками та помідорами. 

Він знову поїхав без мене, я цього не люблю… Особливо в неділю. Ми могли б вибратися з дому разом, адже у нас обох вихідний. Щоб все в процесі узгодити, та й час провести разом. Але не буду надокучати йому дзвінками, він цього не любить.

Зрозуміло, що він не захотів мене чекати. Вчора був важкий вечір. Я не підтримала його, хоча він мені щиро відкрився. Навіть обманула. Йому було боляче, а я пішла. Тепер йому, закономірно, хочеться побути наодинці. Стабілізуватись. Краще я зосереджусь на приготуванні сніданку.

Він повертається якраз коли їжа готова. Я зустрічаю його, допомагаю швидко розкласти покупки. Тепло вітаюсь. Запитую, як справи. Вислуховую уважно, підтримую, не надокучаю зайвими питаннями. Ми снідаємо. Потім я складаю залишки страв в холодильник і завантажую посуд в посудомийну машину. 

Орест збирається провідати маму. Я допомагаю йому зібратись. З ним не поїду, у нас свекрухою стосунки не надто склались. Але ж я не буду заважати йому, він не повинен через мене сваритись зі своїми родичами. Тим більше пора навести лад в його шафці з одягом —  я цим займусь, поки він не вдома. Щоб йому впродовж тижня було простіше діставати зручні і підходящі речі, коли поспішає на роботу. І взагалі, пора зайнятись прибиранням в домі. На днях повернуться діти і буде на це менше часу.

Поки витираю пил, накочуються різні думки. Це я все сама зіпсувала. Якби відповіла на його повідомлення в п’ятницю, йому б не довелося читати мої думки. Не було б цього непорозуміння між нами. А так — все пішло не по плану. Мабуть, я забагато проектів беру в роботу, і не виходить балансувати. В поспіху не думаю, як буде краще для сім’ї.

Але тепер я все налагоджу. Буду уважніша. Якщо з роботою не складеться, це не так страшно. Знайду іншу. Таку, щоб вистачало часу і нервів на сім’ю. Я люблю Ореста. І діти його люблять. Це головне. 

Я не надто в захваті від його поїздок до свекрухи в неділю. Адже сьогодні неділя, день для нашої сім’ї… Але ж він мусить піклуватись про маму. Вона його народила. І там він зустрінеться з братом і сестрою. Підтримувати родинні зв’язки важливо. А зі мною він і так щодня бачиться.

В домі все складено, протерто і помито. Так і має бути. Трохи втомилась. Але щоб наліпити пельмені сили можна знайти. Це не така вже й складна робота. Орест має невдовзі приїхати. Він полюбляє домашні пельмені. З оцтом та чорним меленим перцем. Мені слід дбати про чоловіка. Все добре, все налагодиться. 

Він дзвонить, попереджає, що затримається.  Піде з братом на рибалку. Вони давно не проводили час разом. Я добре розумію як це. Він цілими днями працює, взагалі не встигає з ким-небудь спокійно поспілкуватися. 

Ставлю свіжоналіплені пельмені в морозильну камеру. Це не проблема, вони можуть так довго зберігатись. Зате в мене ще буде час зробити генеральне прибирання у ванній кімнаті. Це також важливо. Не буду квапити Ореста. В нього законний вихідний. Вчора він провів день зі мною, а сьогодні може провести ще як захоче. Йому ж потрібно якось відновити сили перед робочим тижнем. 

В мене є час зробити ще один дзвінок до дітей та подруги Іри. Спокійно слухаю, як пройшов їхній день. Про себе відповідаю стримано. Все гаразд. 

Орест повертається пізно, близько до півночі. Ми одразу вкладаємось спати, не витрачаємо часу на зайві балачки — треба відпочити, завтра знову багато роботи.