Розділ 8

— Може, ти не хотіла, щоб я читав твої думки… Але ж… Ми одружені. І ми обоє маємо право та змогу це робити… Це ж… Нормально. Я тобі вчора писав і дзвонив. Ти не відповідала. Ти ніколи так не робиш. Мені стало не по собі. Я… Ніби втратив контроль, над собою, розумієш? Тому підключився. Я просто не знав, як витримати. Ти ж розумієш…

Я лежала в обіймах Ореста, і слухала його монолог. Він питає, чи розумію… Звісно розумію. Абсолютно. Коли хтось до когось підключається, в нас одна логіка на двох, одне серце на двох… Повна синхронізація. 

Нюанс хіба в тому, що основою цього спільного стає серце і розум того, до кого підключається інший. 

Я чомусь пригадую, що Орест востаннє підключався до мене ще дуже давно. Мабуть, ще до народження дітей, незадовго після того, як ми познайомились. А потім… Діти, я про них піклувалась, намагалась іноді поєднувати з роботою, іноді не вдавалось… По різному. І в нього купа роботи. 

Але весь цей час наче тільки мені потрібно було весь час входити в синхронізацію з ним. І я постійно підключалась. По суті, велику частину життя прожила його розумом і серцем. 

А зараз це все якось не вкладається в голові. Якийсь хаос всередині, і я в ньому просто заплуталась. Не розумію. 

— Мабуть, ти ображаєшся не тому що я підключився. А тому що я це зробив тільки зараз. А всі ці роки тільки ти читала мої думки. Мені було зручно… Але ти намагалась і своє життя будувати. І не встигала бути і за себе, і за мене. Я віддалявся, бо не знав, як тебе розуміти. 

Після цих слів я відчула образу ясно, як ніколи. Було гірко всередині. Я усвідомила себе якоюсь такою… Обманутою, обділеною. Я не думала про це досі. Вірила, що йому складніше. Відповідальна робота. І на ньому більша фінансова відповідальність за сім’ю… Хоча я могла б тепер якщо що заплатити за необхідне також.

— Ех, ти можеш мене ненавидіти. Я стільки віддалявся, коли тобі було боляче… Навіть не знаю, як я міг. Сам себе не розумію. 

Слова Ореста робили боляче. По-іншому боляче. Я не хотіла помічати того, що він зараз озвучив. Всередині було нестерпно. Бридко. Безпорадно. Хотілося зникнути. Ми ще довго так лежали. В обіймах, але вже не теплих, а якихось ніби неживих, механічних.