Розділ 1

Пізній вечір. Ми лежимо в ліжку. Точніше — на старому дивані, перекритому новим матрасом, що слугує нам для відпочинку. День був трохи нервовим. Як добре, що він вже завершився. Але коли Орест до мене доторкнувся, я відчула, що щось не так.

В мене є особливий дар, хоча інколи так і тягне назвати його прокляттям. Я відчуваю людей, більше, ніж їм, і подекуди мені самій, хотілося б. Достатньо самої присутності поруч в одному просторі, чи кількох слів, чи  кинути оком на вираз обличча або положення тіла — і я впізнаю найменшу напругу. Зчитую, коли брешуть або щось приховують. Ну, а коли я втомлена або надмірно лояльна — тоді, навіть якщо проігнорую всі решта сигнали, дотик перехитрити не зможу. 

Ми з Орестом вже 14 років разом. Під час одруження ми, як і всі пари, пройшли особливий обряд цілісності — і після нього ми, можемо входити в свідомість одне одного, прочитати всі думки, дізнатись усі секрети. Для цього потрібно лише промовити заклинання, спеціальну фразу: “я — це ти, а ти — це я”, тричі кліпнути очима та один раз  плеснути в долоні. Після цього можна читати думки свого партнера впродовж доби. 

Цей обряд мусять пройти всі пари, які бажають бути разом. А хто відмовляється чи намагається уникнути — назавжди втрачають здатність кохати.

За дотриманням обряду стежить Дух любові. Він безперешкодно проникає у свідомість кожного жителя нашого світу, тож ніхто від нього не сховається, і без проходження обряду закохані не можуть навіть поцілуватись чи дивитись одне на одного довше двох секунд. 

Але ходять чутки, що деякі пари щодня п’ють спеціальне зілля, від якого вони плутають слова заклинання і послідовність ритуальних дій для підключення до свідомості своєї половинки. Вони це роблять, щоб навіть коли виникне непереборний імпульс, не зазирати в голову іншого. Ніби там можна побачити щось справді страшне. От диваки. Я на це ніколи не піду, адже дуже хочу, щоб наші з Орестом відносини були прозорими та міцними. 

Мій чоловік не надто балакучий. Тож  без спеціального заклинання мені буває складно його зрозуміти. Хоча я не перестаю намагатись:

— Оресте, я відчуваю, що щось не так. Скажи мені, що відбувається, прошу…

— Інно, ну чому ти знову починаєш…

— Ти знаєш, я відчуваю. І я так не можу.

— Може твоє супервідчуття трошечки обманює? Не перевтомилась часом?

— Ти ж сам знаєш, не обманює. Ніколи не обманює, навіть якби я хотіла. Як би я не втомилась…

— Ага. Ясно. Слухай, я хочу спати. Може іншим разом поговоримо?

— Я так не можу… Чому ти не можеш сказати мені в кількох словах? Ти знаєш, що я не заспокоюся, поки не дізнаюсь… 

— Бо мене це вже дістало.

— Що саме, Оресте?

— Інно, ти не даєш мені відпочити. В мене був важкий день… 

Орест сердито повертається в іншу сторону. І моментально вдає, що заснув. Я розумію, що розмови не буде. Серджусь, бо вже втомилась. Але я не можу витримувати, коли відчуваю, будь-яку фальш, будь-яку брехню чи приховування. В мене починає нестерпно боліти все тіло. Він знає, але інколи не поступається. Хоче, щоб  я не набридала з’ясуванням стосунків. Як він не розуміє, що це мені не під силу?

Схоже, мені доведеться знову вдатись до ритуалу читання думок. Я, якщо чесно не дуже в захваті, бо тоді я буду цілу добу в його голові. Всі мої справи доведеться відкласти. Потім буду поспішати з усім, буду нервувати і втомлюватись. 

Йду на кухню. Спробую випити спеціальне зілля від болю, можливо цього разу протримаюсь ніч, а завтра ми поговоримо. І все налагодиться. Намагаюсь залишатись оптимісткою і заспокоїти себе. 

Мені важко рухатись в цьому стані, хоча я вже звикла. Руки і ноги важкі, в голові таке відчуття, ніби от-от вибухне, а тіло стискається так, ніби обв’язане металевими канатами. Але я кохаю Ореста. Хочу бути з ним. Це почуття обливає мене солодким сиропом, і поруч зі стражданнями я все ж щаслива. Я не хочу втратити це.

В нашому світі одружитись можна тільки раз. Якщо комусь стає нестерпно в шлюбі, є варіант пройти обряд розірвання пари. Після цього партнери можуть жити окремим життям і більше не перетинатись, і, звісно, більше не мають доступу до читання думок одне одного. Але після цього, як ви вже мабуть здогадались, кожен з них більше ніколи не зможе кохати. Ніколи в житті. Кого б не зустрів, що б не робив. 

Є і такі сміливці, що наважуються на це, але мені таке не потрібно. Навіть не пропонуйте. 

Моє зілля від болю готове. Ще надто гаряче, але я поспішаю, бо мені дуже болить. Перший ковток обпікає губи, язик і горло. Мій стан трохи змінюється. Не знаю, чи мені справді стає легше, чи я просто переключаюсь на дискомфорт від опіку.

Зілля від болю в міру приємне.  М’ятний присмак освіжає, навіть легше дихається. Після декількох крупних ковтків мені вже не так важко піднімати руки. Тож я підношу чашку до рота вже без тремтіння. 

Здається, Орест не вірить, що мені фізично насправді нестерно боляче, коли я вловлюю його обман. Мабуть, не може зрозуміти як це. Він інакше влаштований. Проте регулярно знаходить мені інгредієнти для знеболювального зілля. Може навіть їхати за сотні кілометрів, щоб придбати те, чого не вистачає. Піклується. 

Інколи я не витримую болю, і використовую закликання для читання його думок, мені фізично стає одразу легше. Коли я в його голові, я швидко з’ясовую, що відбувається. Все складається. І  тоді я його дуже добре розумію. Завдяки цьому, я можу йому дуже добре допомагати в його справах, підтримувати його і без слів здогадуватись, чого він від мене очікує. А він тоді стає поступливішим і теплішим до мене. Ви б бачили, яка в нас сімейна ідилія. Ну ми точно створені одне для одного. 

З часом мені доводиться повертатись до своїх справ. Надолужувати упущене. Тоді я не така уважна до Ореста. Він терпить і поводиться тихо та спокійно, та в якийсь момент починається дистанція. Чоловік віддаляється, я починаю відчувати обман. І все починається знову: п’ю зілля від болю, щоб  протриматись, а коли не витримую, то таки зазираю в його свідомість… І ми знову зближуємось. Ми справді гарна пара, стільки всього подолали разом за ці роки.