Де ми зараз?

(роздуми про один давній роман)

Тридцять першого квітня 2026 року я дочитав детектив  норвезької письменниці Герт Нюквіст: «Трава нічого не ховає»

Роман цей видано у Норвегії 1966 року. Що відчувається із тла твору.

У Німечиині роман було видано 1970 року. Під назвою «Das Gras verbirgt nichts». Твір було опубліковано у видавництві «Volk und Welt» (Берлін).

Українською переклала його Ольга Сенюк лише  1988 року. І, попри часто галицькі фразеологізми, роман було видано київським видавництвом «Молодь» в одноіменій збірці того ж року…  До книги увійшло ще два її переклади інших романів. (Вале Пер «Вбивство на 31-му поверсі» та Амдруп Ерік «У чиїх руках був ніж»). Наклад як на сьогодні — величезний.  200 000 примірників. У книзі разом 400 сторінок. А ціна того часу була цілком прийнятна (як для іноземних детективних збірок) 3 карбованці 50 копійок…

Стара епоха забувається, як казка…

Збірку я придбав у букіністичному відділі єдиної книгарні Канева… А тог ж 1988 року їх було тут декілька… Як раз того року я і прибув до цього містечка… Як плине час…   Та вже тоді я не був прихильником жіночої прози…

Я остерігаюся жіночої прози й нині... Однак — доводиться читати. Часто — як правило — із розчаруванням. Та водночас думкою: краще б вона займалася кухнею, кіндерами та кірхою… Але — бувають вийнятки. Хоча — все ж таки — вини стверджують правило…

Герт Нюквіст (норв. Gerd Nyquist; 1913—1984)  здобула визнання як одна з найперших та найталановитіших авторок норвезького кримінального жанру. Її коник — у зосереджені на внутрішніх драмах героїв.

От і  цей роман — зразок норвезького психологічного детективу, де за спокоєм провінційного життя приховано глибокі драми. Сюжет розгортається навколо таємничого вабивства жінки, що змушує вісьмох мешканців міста Осло зняти маски добропорядності.

Герт Нюквіст вміло будує напругу. Вона фокусує її не на зовнішніх ефектах, а на внутрішньому стані героїв. Кожна деталь тут важить багато: старі листи, випадкові слова, погляди та придушені кривди сплітаються у складне мереживо. Назва твору символічна — вона підкреслює, що приховати правду назавжди неможливо…  Час та обставини обов’язково винесуть таємниці на поверхню.

До початку активної літературної праці письменниця довгий час працювала журналісткою. А ще — була редактором кількох детективних антологій… Це і допомогло їй розвинути гостре око на деталі та людські долі…

Деякі з романів Нюквіст написані в дусі творів Аґати Крісті.

Але у даному випадку — роман виявився обернено пропорційним моєму уявленню.

Тож, саме цей роман найбільш відомий у нашому просторі… Роман «Трава нічого не ховає». До речі  — перший із творів Герд, що був перекладений в країні, тоді ще розвинутого соціалізму…

Книжка сподобається тим, хто цінує красиві порівняння на кшталт: «…нервозність струмувала від господині. Вона вже дуже зблякла, як часто блікнуть русяві жінки. (с.240), або таке: «Ми не розмовляли, ми провадили бесіду… Я полегшано відітхнув, коли обід скінчився й нам подали каву в бібліотеці… Це була оббита шкірою копія англійської бібліотеки на зламі сторіч…» (с.241).

На зламі теперішньому, роман напевно припаде до серця тим, хто полюбляє інтелектуальні розслідування, де розгадка злочину невіддільна від вивчення людської душі. Це роздуми про провину, відплату та неминучість розпачу за помилки минулих літ. А ще  про товариство аматорів поезії…

— Товариство аматорів поезії… ті схибнуті… Ні, вони не схожі на вбивць… (с.243)

 Хоча…  Кожному герою «треба було хапнути свіжого повітря…» (с.398).

Ах, да… Ще цікаво, що роман названо за написом на могильній плиті… Це перекручений рядок із вірша Карла Сендберга «Трава», і кінець його звучить так; «Трава ховає все». Той вірш було написано ще 1918 року…

Я наведу його тут, в оригіналі… А чи не перегукується із нашими часами…

Grass

Pile the bodies high at Austerlitz and Waterloo.
Shovel them under and let me work-
I am the grass; I cover all.
And pile them high at Gettysburg
And pile them high at Ypres and Verdun.
Shovel them under and let me work.
Two years, ten years, and passengers ask the conductor:
What place is this?
Where are we now?
I am the grass.
Let me work…

Для порівняння… (лише для порівняння) подам і не пишномовний переклад…

Трава

Складайте тіла гороїв під Аустерліцом та Ватерлоо.

Закидайте їх землею, дайте мені працювати —

Я трава; я ховаю все.

І під Геттісбергом складайте їх вище,

І під Іпром та Верденом складайте їх вище.

Закидайте їх землею, дайте мені працювати.

Мине два роки, десять років, і пасажири спитають кондуктора:

Що це за місце?

Де ми зараз?