Попередження, що не втрачає сили

Нині  (у понеділок після Паски) дочитав роман Синклера Льюїса «У нас це неможливо»…  Книгу написано ще 1935 року. Але вона сприймається як нині створена… Бо це гостра політична сатира та похмура антиутопія, яка стала справжнім потрясінням для суспільства. Майстер реалістичного опису Льюїс створив модель приходу до влади диктатури у вільній країні.  І ніхто, здається мені,  не малював так яскраво крихкість ідеалу демократії, що протиборствує тиранії диктатора-демагога…

Автор, лауреат Нобелівської премії, прискіпливо досліджує обставини, за яких народ втрачає волю. Це трапляється тоді, коли урядом зроблено все, аби нівелювати та навіть дискредитувати освіту. Внаслідок цього населення стає «настільки неосвіченим, що у більшості своїй не знало, чого хоче, і взагалі так мало знало, що не уявляло собі, чого можна хотіти…» (с. 428).

Критична цінність твору полягає у викритті механізмів маніпуляції. Льюїс доводить: тиранія часто маскується під патріотизм. Проте надія залишається, поки народ продовжує мислити. Письменник переконаний, що люди «ніколи вже не погодяться на уряд, заснований на корисливості, зацікавлений у корисливості та існуючий в ім’я корисливості…» (с. 419).

Ця книга — не просто вигадка, а суворе застереження. Вона закликає читача до пильності, адже вірус тоталітаризму здатний прорости у будь-якому куточку світу, де люди втрачають критичне мислення.