Два почуття володіли Євгеном Замятиним: література та техніка, кораблебудування. І вони не лише довгий час мирно вживалися в ньому. Вони і вплинули один на одного, благотворно.
Художня фантазія допомагала сміливому кресленню на ватмані, а світ точних цифр вторгався у хаос творчості... Так Замятін став першим письменником-інтелектуалом
у літературі 20-х минулого століття.
Творець унікальних текстів. Ними він переконував і переконує навіть сьогодні, що сам собою технічний прогрес у відриві від морального, духовного розвитку людей, як сприяє поліпшенню людської породи, а й загрожує витіснити людське в людині...
Оригінальний письменник...
Свій письменницький обов'язок і обов'язок громадянський бачив не у творі кон'юнктурних творів, а в зверненні насамперед до болючих точок часу... Творчості за допомогою критики та правди, навіть якщо вона й дуже гірка.
Письменник неприйняття провінційної тупості, азіатщини та всіляко резервуарів дикості та безкультур'я...
І цей сонм гидоти, як здавалося письменнику, неможливо вичерпати в найближчий час... І не безпідставно здавалося...
Адже проповіді про насильницький порятунок - лицемірство.
Євген Замятін писав мовою чуттєвою, соковитою... Хто не вірить - прочитайте його книги! Рекомендую.