Читайте старі романи!

(Роздуми про  роман Павла Загребельного, «Спека», Радянський письменник, К.,-1961.)

З цікавістю взявся до читання.

Роман опублікований у році мого народження.

Ні, звичайно, один з перших довгих творів корифею української літератури (як швидко летять роки!) не вражає легкістю…

На те вона і рання творчість.

Хоча писалося письменнику той роман вісім років. З 1952 по 1960.

Схоже на трудолюбіє Флобера…

Втім, і його «Боварі»[1] читається важко.

«Спека» – яскравий зразок так званого «виробничого роману». Присвячений він вихованню та перевихованню радянської молоді в умовах металургійного підприємства.

Навіть місто названо «Стальград».  Як потужно!

Саме тут і розгортається генезис радянських «Трьох товаришів»[2] за принципом народної казки: двоє розумних, а третій не дуже.

Але – хитрий, сучий син! Однак, на відміну від казкового персонажа, третій потрапляє в халепу…

Дуже корисні старі романи, часто думалося мені в процесі читання…

Якщо в Берлінському музеї природних знань подивитися в «юраскоп» на скелет динозавра, можна побачити, як він знову оживає…

Я робив виписки, замислювався, міркував, дискутував з автором...

Навіть з огляду на приказки та труїзми…

«…не вибирай під дощ коня, а на свята дружини… Всі коні в дощ блищать, усі дівчата на свята прикрашаються…»[3]

«Заздрісними бувають тільки погані письменники та артисти…»[4]

Я вже і не помічав, що на дворі закінчується друга декада двадцять першого століття...

У цьому сила мистецтва.

Як читач, перетворювався і я на головного героя того роману…

«…Василь жив майбутнім. Минуле для нього майже не існувало. Повертався до нього тільки зрідка, мимоволі, випадково. Сучасного він не помічав, не звертав на нього уваги, бо весь був заповнений думками й мріями про прийдешнє. Вогні бажань і інших здійснень світили йому здалеку, він ішов до тих вогнів – і в цьому для нього весь сенс існування…»[5]

Отакої…

Тут відбивається соціалістичний реалізм автора. А роман між тим стає психологічною драмою радянської дійсності 1950-х років. Сповідь, у якій порушуються головне питання людини. Питання морального вибору.

Звичайно, в книзі присутнє все: і великий Сталін (починав бо Загребельний писати роман у 1952 році), і смерть великого керманича. І Хрущов-душка, і Хрущов – брила-мислитель. Все те, від чого ми, слава Богу, пішли…

Але, на жаль, ми так само уникнули постановки та втілення високих ідей…

У літературі – зокрема.

Як не замислитись над таким ось абзацом: «– Виростає ціле покоління людей, яких ніколи не били... Це, може, й досягнення нашої години. Але це і трагедія. Бо коли тобі ніколи не били, якщо ти не знаєш, що таке біль, то легко можеш завдати болю іншим».[6]

І згадався випадок хамства школярів (кілька разів транслювало телебачення). Семикласники накидалися на вчителя, плювали йому в обличчя…

Тут, як то кажуть: «Діти, ніде правди діти».

Читайте старі романи!

[1] "Пані Боварі", або "Мадам Боварі" (фр. Madame Bovary) - роман Гюстава Флобера, вперше надрукований в 1856 році. Роман був уперше повністю перекладений українською мовою в середині XX століття. Втім найвідоміший повний переклад виконав видатний український перекладач Микола Лукаш. Це видання побачило світ у 1955 році .

  [2]  "Три товариші" (нім. Drei Kameraden) - роман Еріха Марії Ремарка, 1936 рік. Вперше перекладено українською мовою у 1958 році.

[3] П.Загребельний, «Спека», Радянський письменник, К.,-1961., с.101.

[4] П.Загребельний, «Спека», Радянський письменник, К.,-1961., с.103.

[5] .Загребельний, «Спека», Радянський письменник, К.,-1961., с.335.

[6] П.Загребельний, «Спека», Радянський письменник, К.,-1961., с.109.