Читач долі
Єдиний син Анатолій
Добра пані зголодніла, тому бере тонкими пальцями сир і кладе його на хліб.
- Нарешті я почую про свого сина, - каже та відкушує білими зубами невеликий шмат того й іншого.
Починаю малювати мапу Анатолія.
- Одруженим не буде, піде на війну, загине, - тихо бубоню собі під носа. Чую дзвін розбитого келиха й через хвилину тяжкі та глибокі ридання ображеної жінки.
- Коли? - стогне Марія, а я зарікаюся читати долю хоч для кого.
- У двадцять два…
- Я можу зарадити?
- Ні. Якщо відмовиться йти на війну, його чекає безчестя. І все одно смерть. Від руки п’яниці.
- Жахлива новина! Бідолашний мій син. Яке горе? Хто продовжить рід?
Я мовчу. У Анатолія буде син. Байстрюк від покоївки, яку вони прихистять у своєму домі. Як поведе себе Марія, дізнавшись про це, мені невідомо.
Доля людини в більшості випадків нещаслива. І від того, як людина сприйме свою долю, залежить і все її життя.
Тому я, Юрій Котермак, ніколи не заглядаю наперед у власне життя. Якщо буде спокій – я прийму спокій. Якщо буде горе – я прийму горе. А смерть так і так усім на роду написана.
#3406 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.06.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
