19. Наречена

Сейко заблукала у підземеллі, намагалася уникнути солдатів які її шукали.

Та її знайшли, оточили у глухому куті, на переговори послали Валєнтіну Івановну.

 Та ламаною міжгалактичною намагалася пояснити капітанні корабля чистильника, що сопротівлєніє бєсполезно, з підвалу нєту вихода й найкраще здатися.

Сейко вхопила жінку за комір розвернула спиною до себе обхопила шию рукою, трішки придушила, крикнула до солдатів:

- Відступіться, бо задушу її.

З ряду озброєних військових вийшов Гор, він вистрілив гідессі у голову. Вона померла миттєво, стала важкою, Сейко випустила її з рук. Гор наказав:

- Лягла на підлогу, лицем вниз руки за спину, бо я тебе застрелю. Давно кортить тебе застрелити, дістала своїми вибриками. Ні щоб робити що тобі кажуть, ні-і-і усе наперекір. Дістала! - вистрілив Сейко у коліно. І знову націлився.

Сейко ледь стрималася щоб не закричати від болю ненависті і злості. Лягла. Гор сам закував їй за спиною руки, підняв вивертаючи руки так щоб змусити зігнутися, примусив так йти.

Нога пекла капітанні вогнем, не слухалася. Кров текла означуючи шлях яким вона йшла. Сейко вперто шукала вихід, злість наче роздирала її зсередини додаючи болю.

Гор запхав її до якоїсь кімнати, посадив у крісло. Сейко підняла очі і стикнулася поглядом з зеленими очима Ралуми котра стояла біла хірургічного столу над тілом Еліка. Їй стало недобре наче голову стиснули залізні обручі. До капітанни підійшов великий Пу, із склянкою води:

- Випий стане легше, бо мама так гіпнотизує, що потім голова болить.

- Не питиму я, знову отруїте, - прошепотіла Сейко, голова їй і справді шалено боліла кожен звук бив у скроні, як скажений молоток.

Пу вхопив її за підборіддя і силою налив рідину у рота:

- Дурна баба. Набігалася? Я казав тікати нікуди, - бубонів сердито.

- Що ви від мене хочете? – запитала Сейко, - Я не буду з вами співпрацювати хоч вбийте?

- Вийдеш за мене заміж, - хмикнув Пу, - маю пропозицію руки і серця.

Сейко відчула що голова перестає боліти, вона розглядала кімнату. Ігорь Васильєвіч сидів у кутку. Ралума притягла другий операційний стіл, постелила на нього ковдру. Елік не рухався, чи був мертвий, чи непритомний.

- Він не мертвий невісточко, - відповіла Ралума, наче читала думки Сейко. Але поки не живий.

- Що б ви не вигадали, йдіть у сраку! - Сейко лаялася з відчаю.

- Яка нечемна у нас родичка, мамо зроби щось із нею. – попросив Гор у Ралуми.

- Тільки не сильно, я люблю норовливих, хай у мене закохається і робить усе що я вимагатиму, - додав Пу.

- Бабій, - незлостиво мовила Ралума. Наказала, - Лягай дурню, час змін.

- Що ви робите? Хто ви такі? Це якесь божевілля. Відпустіть мого перекладача, ви взагалі збожеволіли, - закричала Сейко.

- Цить, дратуєш, - тихо сказала Ралума і Сейко здалося що її рот онімів, - твоя черга ще прийде. Спочатку мій син.

Пу ліг на операційний стіл. Ралума стала між двома столами поклала одну руку на груди Еліка, а другу на груди Пу. Пу миттєво заснув, чи втратив свідомість, чи помер. Сейко не могла зрозуміти що відбувається. Вона не вперше стикалася з магією, але це була якась прадавня магія, заборонена, не прості маніпуляції з речовинами, чи левітація предметів, ні це була та стародавня науку про яку люди майже забули.

Гор сів біля неї, розповідав тихо, щоб не відволікати свою мамцю. Сейко навіть не чула його, не розуміла. Ралума почала світитися, обидва чоловіка на операційних столах також огорнуло сяйвом, як святкові вогники бігали кімнатою.

- Люблю поговорити з мовчазною жінкою, - жартував Гор. Він не вперше бачив те що відбувалося, й певне також приймав у тому участь.

Сейко намагалася розкрити рота та їй не вдавалося, потрібно було вчитися у батьківського мага, а вона висміювала старого. Ох як би зараз знадобилась здатність відбивати ментальні напади. Та годі рюмсати, подумала Секо, треба якось звільнитися, хоча б поки цей гімнюк, Ігорь Васіль’євіч, співає наче соловейко.

- Ми з братом є чистим розумом, мама нас створила й виростила. На жаль у нас немає здібностей до магії, але ми зберігаємо пам’ять коли нас переселяють з тіла у тіла. Тобі ж подобається твій перекладач, я бачив як ти на нього дивишся? От вийдеш тепер за нього заміж.

- Сейко рипнула зубами, - думала та що завгодно, аби вибратись з Віїри, а там усе можна анулювати, але до неї врешті дійшло що від перекладача залишиться тільки тіло всередині його буде мерзенний Пу. Сейко заборсалась, хотілося вирватися з пастки врятувати Еліка й себе.

- Ти будеш слухняною дружиною, повір. Мама вміє перепрограмувати людську особистість, навіть якщо глибоко у душі у тебе будуть бажання задушити мого брата, ти не зможеш цього робити, ти будеш лише виконувати його накази.

Сейко, скоса глянула на потвору у людському тілі. Мозок капітанни хаотично шукав способу порятунку.

- Не зможеш, нема як. Отже ти ж не почула  з першого разу, розповідаю вдруге. Твоя сестра раптово помре, ти успадкуєш усю торгівельну імперію і перепишеш її на твого чоловіка, який також, судячи з усього не з бідних.