17. Утікачка

Сейко добре продумала план, уважно огледіла кімнату. Знайшла у кутках дві камери які слідкували за нею, розбила ті камери, вхопила стільця жбурнула у стіну, стілець розламався. Сейко взяла одну з ніжок. Слухала що відбувається за дверима. Чекала на реакцію, бо ж мали якось прореагувати на зламані камери. Та за дверима було тихо. Капітанна постукала у двері крикнула:

- Відведіть мене до вашого командира негайно! Я хочу з ним поговорити, я маю що сказати! Негайно відчиніть двері бо я зараз проштрикну собі вени цим уламком! - вона занесла гострий уламок над рукою.

За мить двері відчинилися, забігло трійко солдатів. Сейко розправилася з ними швидко і мовчки, як вчили у патрулі, і вибігла зі своєї в’язниці. Наткнулася на зовсім молодого наляканого хлопця, переляканий він цілився у палринку з автомата:

- Стой стрєляю! – закричав.

Сейко підскочила до хлопця, той навіть не зреагував, вона вивернула з його рук автомат і націлилась у його голову:

- Де тримають в’язнів?

- Нє понимаю, нє стреляйте, у меня мама больная.

- Не розумію твого белькотіння, - Сейко вдарила хлопця у бідборіддя прикладом і додала по голові, - Ненавиджу підвали, ненавиджу.

Один з генералів, котрий керував захопленням корабля чистильника зв’язався з Ігорєм Васіль’євічем:

- Вони втекли. Підняли корабель у космос. А ми прип’яті до землі.

- Трясця! То візьміть гравітатори! Що завгодно візьміть у гаражі палацу. Ні на контрабандистів вже не можна розраховувати вно не відповідають. Втекли падлюки! Кляті зрадники! Треба було їм кораблі зламати. Отже наказ! Чергуйте біля палацу! Проґавите чистильників, усіх у табір запроторю з тітками дядьками і племінниками! Зрозумів? – Гор кинув слухавку. Подивився на брата: - Чуєш Пен? Я казав що контрабандистів краще затримати, а ти скупердяй хотів щоб вони ще у рейс злітали.

- Нічого з моєю Сейко ми й без контрабандистів впораємося, - запевнив брата Пен

Обидва брати сиділи у обідній залі за великим щедро накритим столом.

Прибіг посильний від чергового офіцера. Зі зв’язком навіть у палаці були проблеми, то ж коли терміново потрібно було щось повідомити бігали посильні з листами. Солдатик вклонився віддав листа камердинеру і ще раз вклонився позадкував у таємні двері до підвалу, зник там. Камердинер приніс листа і з поклоном віддав Гору. Той розгорнув, прочитав, другий раз прочитав скочив на ноги, крикнув:

- Твоя Сейко втекла і швендяє в’язницею. Що невже шукає свого коханого перекладача?

- Та куди вона з підвалу дінеться? – засміявся Пу, - усі виходи, крім цього що тут, заблоковано. Піймаємо. Мене більше цікавить чи не ожила та палринська дівка. Взагалі трохи поваги, це моя остання вечеря у старому тілі.

- Жери, трясця! Піду твою майбутньою наречену ловити. Статки тікають, а він жере, - Гор кинув серветку на стіл і пішов до таємних дверей.

Солдати бігали в’язницею наче скажені, намагалися піймати утікачку. Гор керував пошуками. Та вона наче у повітрі розчинилася. Пен доїв вечерю, спустився у підвал, пішов до кімнати для допитів, де залишив вбиту дівчину під наглядом кіборга Васьки. Дівчини у кімнаті не було Васька доїдав свою вечерю, шлунок у нього був людський на відміну від скелета і м’язів.

- Де та шмаркля? – запитав Пен у свого кіборга

- Викинув її на смітник, завтра його палитимуть, - мовив Васька з набитим ротом.

- Ти дурень? – запитав Пен, - Вона не горить! Йдіть заберіть ту падаль, не можна залишати її зовні, треба закопати у внутрішньому сховку. Вона остаточно померла?

- Була холодна, серце не билося, лікар сказав мертва, - оповідав Васька жестикулюючи руками, побачив що Пу сердиться, забелькотів, - Та добре, добре, зараз пошлю трупарів, хай підуть заберуть, може вони ще транспортер не запускали.

- Довбень. У тебе ж мозок там десь є, чи зогнив? Не можна нікому нічого довірити. Усе псують, навіть кіборги, потрібно було тобі твій дурний мозок витягти й плату ші вставити.