16. Партизани

- Мурсаре давай швидше! – волала Доол зазираючи у моторний відсік.

- Я дуже швидко! Ти хоч розумієж тут спекотно, наче на Даані, я працюю понад власні можливості!

- Вони їдуть до нас своїми машинами, я маю декілька автоматів і один пістолет, голіруч не впораюсь.

Мурсар виборсався з моторного, лапи мав обпечені на плечі прогоріла діра від нього тхнуло паленою шерстю, запитав крізь ікла:

- Хоч крем від опіків ті паскуди не викрали?

- Ні. Піднімай Пташку, бо он щось підозріле суне. Добре що у них немає гравітаторів, наземна техніка застрягає у грунті, всесвіте яка краса! Вгрузли по днище.

- Оброби мені опіки! – Вимагав Мурсар біжучи до пульта. Доол бігла за ним:

- Всього обмажу тільки піднімай наш кораблик, - обіцяла лікарка.

- Всього не треба, - жахнувся Мурсар. Стрибнув у крісло пілота, запустив двигун. Увімкнув силове поле,  активізував гравітаційний двигун, - Хай стріляють засранці. Я мегамеганік!

Пташка почала підніматися до неба, з її днища відлітала багнюка. Динаміки передавали жахливий гуркіт, місцеві стріляли у бік космічного корабля з усього що мали, у запалі навіть з автоматів. Але наскільки корабель був вразливий всередині настільки він був захищений зовні потужним силовим полем, бо Мурсар не знімав старий генератор з військового корабля, а відремонтував колись і вдосконалив. Й у нього було у трюмі безліч запасних деталей.

Лісі скочила зі свого штурманського крісла і затанцювала рубкою, вигукуючи:

- Ми втекли! Ми втекли! Ми втекли!

- Отже ви піднімаєтеся у космос і відлітаєте подалі від планети, бо ці засранці не зовсім передбачувані, тому певне летите на Ісану дорогою викликаєте Патруль, - наказувала Доол.

- А ти? – запитав Мурсар, - як то ми летимо? А Сейко? І перекладачі, може Ені жива, поранена лежить десь у тому лісі. Як то ми летимо без них?

- Ви не вояки, ви чистильники. Я врятую Сейко і перекладачів, - рішуче мовила Доол.

- Та ні, як то, що ми, хіба ми як місцеві? – обурювалася Лісі. Запитала у комп’ютерника, – Дін ти викликаєш патруль? – І знову бубоніла, - Що ми, безпомічні? Я вже шукаю Ені, у неї був маячок брошка на сукенці, я сама їй дала перед висадкою. Зараз найдемо і заберемо на Пташку. Ні разом ми подолаємо усіх.

- Мала амазонка, - усміхнувся дід Ворона, тримаючись за поперек він увійшов до рубки керування,  повідомив, - Я замінив газ у очищувачах, тепер можемо приспати десять квадратних кілометрів. Навіть Пташка може воювати. Ой як вони стріляють, досі чути. Ти диви! Танки пригнали на зоране поле і застрягли. Нічого тих дурнів не міняє.

-Яка різниця зоране поле чи не оране? – запитала Лісі.

- А така манюня, що зоране поле це пастка для важкої техніки на колесах, - відповів дід, - а тут такий вологий ґрунт що квакатимуть як жаби у болоті.

- Застрягнуть вони там надовго, - погодився Мурсар.