15. Ралума

Ені отямилася у кріслі, сиділа прив’язана, очі їй зав’язали. Шрамований солдат сидів біля дівчини, розглядав її, потім торкнувся її ноги почав гладити. Вона бачила крізь пов’язку,  на його руці поблискувало вже два гравітаційних браслети.

Ені заверещала, ноги були прив’язані, вона звивалася у путах і кричала, офіцер вхопив брудну ганчірку з відра яке забула прибиральниця, хотів заткнути рота дівчині. Двері у кімнату для допитів відчинилися, він почу наказ:

- Васька прекрати, нельзя.

Васька відступив, кинув шмату у відро. Усміхнувся вітаючись з великим Пу і його супутником Ігорєм Васіль’євічем.

Ені затихла, коли почула знайомий голос Ігоря Васіль’євіча.

- Мені холодно, - прошепотіла хриплим від крику голосом, - ви можете мене розв’язати?

- Ти знаєш, що у нас шпигуни довго не живуть? – запитав Пу.

- Я не стрибала з корабля, то ваш солдат мене викинув, - пояснювала Ені.

- Мамо що ти скажеш? Вона його сестра близнючка, чи підійде? Надто заманливі перспективи, - лагідним голосом говорив Пу.

Ені чула шурхіт наче до неї повзла велика змія.

Ралума підійшла до Ені зняла пов’язку з її очей, мовила лагідно:

- Гарненька. І брат твій гарний.                          

- Відпустіть мене будь ласка, - благала Ені, її очі наповнились сльозами.

- Відпустимо дитино, відпустимо, усе залежить від тебе, - обіцяла Ралума, - взяла зі столу скальпель.

Ені з жахом подивилася на стіл поруч зі стільцем до якого вона була прив’язана, там лежали ножі, пили молотки сокири, тоненькі леза, іржаві від крові щипці, вона закричала від жаху.

- Легені хороші, - усміхнулася мати великого Пу, - подивимось скільки ти зможеш кричати, - вона піднесла скальпель до смаглявої щоки Ені, й хотіла штрикнути.

Ені заборсалась, але скальпель не зміг розрізати її шкіру, Ралума нанесла декілька різких ударів скальпелем, смаглява щока прибулиці почервоніла, та залишалася неушкодженою. Ралума зробила крок назад, задоволена результатами експерименту. Крики інопланетянки її навіть не дратували, вона насолоджувалась страхом і відчаєм юної палринки. Намочила скальпель у кідині з темної банки й провела по щоці дівчини. Залишився поріз, з’явилося декілька краплин чорної крові і зникли. Скальпель також почорнів.

- Тут є одне питання. Це штучне дитя? Бо зараз на Пайрі люблять такі медичні експерименти, щоб діти були невразливі до вторинної молекули й взагалі міцніші, чи це правдивий металік.

- Це щось міняє мамо? – запитав Пу.

- Так сину, з правдивим ти можеш не впоратись, - відповіла Ралума.

- То може я, - запитав Ігорь Васіль’євіч.

- Горе ти ще молодий і гарний, навіщо тобі? Сподобалась темношкіра палринка?

- Вона нашому Пусіку подобається, засміявся Гор.

Ені здивовано дивилася на матір і її синів. Бачила у них потвор. Ралума побачила презирливий погляд полоненої і вліпила їй ляпаса. Аж стілець ледь не впав, а був прикручений до підлоги. Діамантова сукня зашипіла загрозливо. Ледь почулося шипіння самої Ралуми:

- Ти дивись на неї, вже труп а ще пащекує.

- Мамо вона мовчала, - усміхнувся Пу, - то що? Твоє рішення?

- У неї замість нігтів коротенькі кігті. Кажи дівчино маєш здатність до трансформації? – запитала Ралума, вона взяла банку з темною рідиною й занесла над головою Ені.

- Якби могла б перевтілитись у звірюку відгризла б тобі голову, - процідила Ені.

На її голову полилася рідина, дівчина відчула наче горить, почала розхитувати крісло з усієї сили чим насмішила оточуючих катів.

- Шановна пані, а можете мені її після усього подарувати.? – запитав Шрамований. Моя дівчина нещодавно померла, я такий самотній. Ця мені подобається, темпераментна.

- Якщо захочеш? – Усміхнулася Ралума, дістала з сумочки маленький срібний пістолет, поставила туди чорну кулю, яка навіть світло не відсвічувала.

Дивилася у очі полонянці, усміхнулася, - навіть не знаєш що це за куля, може й батьки твої цього не знають, направила у серце дівчини пістолет і вистрілила.

Ені померла миттєво.

- Контрольний у голову ще додай! Навіщо ти це зробила? – дивувалися сини Ралуми.

- Якщо оживе, тіло її брата не придатне, якщо ні, спробуєш провести операцію. Васька не суму я тобі віддам ту другу, з синім пір’ячком, - пообіцяла шрамованому й наказала, - А поки пильнуй цю стерву. Якщо оживе, тікай, заблокуй двері у викачай з кімнати повітря.

- Божечки, мамо нам є кого боятися? - здивувався Пу.

- Твій брат тобі пояснить, він розумніший, - хмикнула Ралума.

- Мамо?! – обурився Пу.

- А ти хитріший, - Ралума засміялася.

- Горе чому вона небезпечна? – цікавився великий Пу.

- Якщо вона прикидається слабкою, то вона справді шпигунка з Ради і нам буде складніше втілити наші плани, бо тоді старійшини виявляться не такими наївними, бовдуре. – Пояснив Гор.