14. Погодься або помри

Сейко отямилася у кімнаті з сірими бетонними стінами. Вона сиділа у шкіряному кріслі, біля великого, важкого дерев’яного столу, який також не місцеві робили. Над головою світила яскрава лампочка, під ногами затертий, у минулому червоний килим із ледь помітним візерунком. Навпроти неї за столом стояло друге крісло. Огляділась, під стелею вузьке віконечко. Темне, чи надворі вже ніч, чи саме вікно світлонепроникне, тоді навіщо те вікно. Хотіла підвестися та почула голос Ігоря Васіль’євіча.

- Сидіть громадянко, сидіть. Вам поки йти нікуди.

- Коли це я стала громадянкою? – пошепки запитала капітанна космічного корабля.

- Коли вийшли зі свого корабля на поверхню нашої планети, - почула вона голос Пу.

Обидва чоловіки вийшли на світло. Президент Віїри сів у крісло а Ігорь Васіль’євіч сів на кут столу. Обидва дивилися на Сейко, наче вони обіграли її у карти, чи ще якось інакше надурили.

- Що відбується? Хоч поясніть, я програла вам, бачу, але де, як у чому? Якась дурня відбувається, - Сейко намагалася поводитись спокійно, навіть жартувала, та серце їй калатало як скажене.

Розглядала президента, він таки був інакший ніж на численних портретах розвішаних в усіх усюдах. Він почав старіти. На планетах Ради старіння це ознака близької смерті, та от Дід Ворона зістарився давно, але почувається нормально. Згадала несподівано - вони ж з однієї планети. На свою сестру, підлу зміюку він взагалі не був схожий. Вбраний, наче палринский багатій. І що ще здивувало Сейко це поведінка Ігоря Василь’євіча. Він виявляється, при усій своїй повазі до свого великого Пу, сидів при величнішому на столі ще  спиною повернувся. Ігорь Васіль’євічь не пояснював де вона програла, він почав з переліку умов:

- Ми допоможемо вам покинути нашу прекрасну планету, без вашого корабля і екіпажу. Але ви приведете до нас інші, подібні на ваш кораблі. Нам потрібно десяток, на початок. – Усміхнувся, пожартував, - я поет. Десяток на початок.

- То купіть, у вас є гроші, - відповіла капітанна Пташки.

- Нам потрібні пілоти, - пояснив Пу.

- Навчіть своїх, чи їм мізків не вистачає? – Сейко дратували ці люди, - І де мій перекладач?

- Він вам зараз конче необхідний? Чи поки обійдемося без нього? – запитав Ігорь Васіль’євіч, - Службовий роман. Яка не професійність пані капітанно.

Пу усміхнувся, запевнив:

- Він приєднається до вас, пізніше. – І знову почав перемовини, - Отже, ви приведете до нас хоча б десять кораблів подібних на ваш, у минулому військових, і я відпущу вас у вільний космос зі злитками іріду у кишенях. А згодом і ваших людей.

- Що вам заважає за ті злитки купити новенькі кораблі? – здивувалася Сейко, - Що з вами не так? Не вмієте домовлятися з торгівельниками, Можу провести інструктаж, а пілотів можна наняти, головне платіть.

- Так, дивно що ви літаєте на брудному чистильнику космічними чагарями, і не очолюєте батьківську торгівельну імперію. Адреналіну не вистачає, шукачко пригод? – усміхався великий Пу, - До речі, чи ви успадкуєте флот вашої родини якщо випадково помре ваша сестра?

- Навіть відповідати не хочу, навіть не цікавилася! Ідіть до дупи! – Сейко стало лячно ці істоти погрожували її сестрі.

- Успадкуєте, заповіт складено на ваше ім’я, - впевнено мовив Пу.

Ігорь Васіль’євіч додав похитуючи ногою:

- У вас на Пайрі, та й взагалі у Раді вашій славетній і вільній, усі надто розслаблені. А інформація то зброя, ваших людей навіть велика війна не навчила нічому, доступ усіх до усього це якась анархія.

- Вас не спитали поради як керувати людьми. – буркнула Сейко, - у нас воля і життя людини понад усе.

- Це і є хаос і анархія, - хмикнув Пу.

- Мамцю рідна, то ви мене притягли у цей підвал поговорити про політику? Якесь божевілля, я певне піду, - капітанна хотіла підвестися. Ігорь Васіль’євіч штовхнув її ногою назад у крісло. Вона відштовхнула його ногу, скинула його зі столу, хотіла вдарити лежачого, та Пу вихопив сучасного лазера з кишені, націлив у неї. Але він таки налякався, вона це бачила, він боявся її маленького бунту, її сміливості.

Ігорь Васіль’євіч підвівся, копнув крісло у якому сиділа полонянка, заговорив:

- Отже продовжимо про кораблі. Пояснюю як школярці, нам ніхто з торгівельників чи кораблебудівельників Ради не продасть кораблі. Ваша влада заборонила продавати нам космічну техніку.

- Це чого? Не продасть Пайра, продасть Найта. – Здивувалася Сейко. Засміялася, - Ну або старійшини ради вже знають які ви засранці-диктатори. Я б вам зараз також нічого б не продала, невідомо навіщо вам флот.

- Нечемна дівчинка, - усміхнувся Пу, - На початку ми дамо вам засіб зв’язку, ви покличете на допомогу не космічний патруль, а когось з колег. Скажете, що контракт горить а на вашому кораблі не працює якась важлива деталь.

- Мій екіпаж влипнув, я ще маю своїх колег у халепу втягнути? – ошелешено запитала капітанна, - Та нізащо!

- Ваш екіпаж дуже влипнув, ви навіть не уявляєте наскільки. Ваш прекрасний пілот розбив ваш корабель, загинули наші солдати і ваша перекладачка, - розповів Ігорь Васіль’євіч. Розповідав і пильно дивився палринці у очі, у нього був екстаз від чужого, страху хвилювання і болю.