7. Між поверхами

Сейко не могла заснути, врешті покрутившись у не зручному ліжку, поспіхом одягнулась вийшла у коридор. Чергова дрімала за столом. Капітанна корабля чистильника хотіла пройти тихо, щоб не будити й не дратувати втомлену жінку. Чергова прокинулась. Побачила високу постать чужинки біля свого столу, навіть злякалася. Схопилася на рівні, зашепотіла щось, як змія:

- Ви хотітє бежать? Покідать комнату запрєщєно.

Сейко не розуміла що говорить віїрка, вирішила поспілкуватися на мигах, дістала з кишені куртки цигарки й показала що хоче палити. Певне цигарки віїрцям були знайомі, чергова, притулила палець до вуст, й почимчикувала до кінця коридору, відчинила двері:

- Вот здєсь, - шепотіла жінка, - только нєдолго и тихо, наши парни тут часто курят, - знову приклала пальця до вуст.

Сейко вийшла на майданчик між сходами, де тьмяно горіло червоне світло. На майданчику темніла чиясь постать й чувся тонкий аромат дорогих палринських цигарок.

- Не спиться студенте? – посміхнулася капітанна, взяла з кишені цигарки і запальничку, тоненьку цигарку затиснула губами, запитала, - палиш?

Студент посміхнувся:

- Авжеж, у нас у кімнаті дихати нема чим. Дін спить, а я щось не можу.

- То ти вирішив подихати через цигарковий фільтр, - жартувала Сейку.

- Романтики закортіло, - відповів Елін. Він повернувся обличчям до капітанни.

- Радше самотності, - додала вона, - Ця напівтемрява, відчуття постійного нагляду. Наче ми здаємо якийсь невідомий нам екзамен. Здається наше незадоволення умовами проживання викликало у цього Ігоря Васільє'віча неабиякий гнів. Я не розумію місцевих.

- Я чув від нашого викладача, що вони дивні люди. А Дід Ворона каже, що зрозуміти місцевих важко, у їхніх діях немає логіки, тільки жорстокість, - мовив перекладач, дивлячись у вікно. - У мене лише склалося враження, що у них не вистачає на місто енергії. Жодного вогника.

Сейко й собі визирнула у вікно, світло з'являлося на горизонті тоненькою смужкою, А місто так і перебувало у темряві.

З дверей визирнула чергова, вона махала рукою до Сейко, мовляв годі, потрібно йти знову до своєї кімнати. Бубоніла:

- Я думала ви покурить, а у вас тут свидание, нельзя, нельзя свидание. Не понимаєте? – і додала голосніше по складам, - Свіданіє запрещено.

З дверей поверху чоловіків визирнув черговий у сірому піджаку, також нервував.

- Ми наче на таємному побаченні, - усміхнулася капітанна, - Йдемо, не будемо дратувати місцевих, ач які у них тут звичаї цікаві.

- Охороняють як полонених, - мовив перекладач, й Сейко відчула що хлопець не жартує.

- Це також не зрозуміло, - прошепотіла капітанна Пташки й пішла сходами вниз до чергової.

- Мєня же посадят, - буркотіла незрозуміле віїрка.

- Нічого я не розумію що ти мені кажеш, - прошепотіла Сейко у відповідь.