6. Ніч

Врешті прибульців провели до кімнат і залишили самих. Сейко мала окрему кімнату. Ені і Лісі разом з Доол ділили кімнату на трьох. Чоловіків поселили у загальну кімнату, але поверхом вище. На весь велетенський десятиповерховий готель. Взагалі складалося враження, що будівля не добудована. Умовно придатні для життя лише перші п’ять поверхів.

Лісі обійшла кімнату, запитала:

- Чому вони не використовують кондиціонери? Навіщо ця складна система опалення? А вікна протяги пропускають. Нічого не розумію, Тут дуже холодно, нам не віддали наші куртки.

- Здається тут нічого не знають про кондиціонери, - усміхнулася Ені, відгорнула тоненьку ковдру, торкнулася простирадла, - Й про сушилки, певне, також.

Доол озиралася по кімнаті, на її завжди спокійному обличчі з’явилася відраза:

- Як на цьому спати? Холодне, вологе, смердюче. Це вкрай не гігієнічно. Лісі органік ще нахапає хворобливих вірусів чи грибків. А ти мала маєш щось органічне у тілі.

Ені заперечливо хитнула головою.

- Але ви металіки дуже чутливі, й погано переносите холод, - зітхала Доол, ні це вкрай недопустимі умови проживання.

Лісі й собі відгорнула ковдру, постільна білизна була сірою й вологою, дівчина озирнулась розгублено:

- А де туалет і ванна?

- Ті жінки казали, шо туалет загальний у кінці коридору, душ там поруч, а гаряча вода буде тільки зранку, - повідомила Ені.

Лісі загорнула ковдру, сіла на ліжко, пробубніла:

- Вони хочуть щоб ми тут померли? Кому треба нажаліться? Я не буду тут мерзнути усю ніч.

Доол підійшла до дверей, мовила:

- Я не дозволю вас тримати у таких умовах, Лісі не підходить брудна білизна, а Ені холод. Дівчатка, йдемо порозмовляємо з тими жіночками, може у них є якась тепліша кімната й сухіша постіль. Ця антисанітарія мені не подобається, тут ще й якісь комахи повзають й пліснява по кутках.

- От тітко До! Правильно! - зраділа Лісі, - хай виправляють помилки, то ж неможливо, або хай везуть нас на корабель. У мене каюта затишна, - дівчина набурмосилась, - хочу на "Пташку".

Сейко почула гучний голос Доол у коридорі. Вийшла. Побачила як її лікар-хімік нависає над столом, на якому світилася жовта тьмяна лампа під жовтим абажуром. Ошелешена обурена вірїка відхилилась назад слухаючи прибульців.

Перекладачка саме тлумачила:

- Білизна мокра, у кімнаті холодно, можна якось це виправити?

Сейко озирнулась на свою кімнату, здивувалася, у неї тепло й затишно, суха біла постіль, ванна кімната, єдине не було гарячої води. Вона не зрозуміла для чого місцеві облаштували для них різні умови для проживання.

Чоловіків поселили на верхньому поверсі, складалося враження що у цьому готелі крім прибульців ніхто більше не жив. Звукоізоляції не було й зверху вона почула дзвінкий голос Мурсара.

Сейку підійшла до столу. Віїрка побачила її й підвелась. Капітанна Пташки мовила:

- Дайте моїм людям такі кімнати як у мене, або вивезіть нас на наш корабель! Для чого ці знущання.

Ені переклала.

Віїрка відповіла:

- Я зараз задзвоню керівництву. Ми якось вирішимо цю проблему. З поверху де жили чоловіки прибігла чергова, з червоним від обурення обличчям, заговорила до колеги:

- У них найкращі умови, вони незадоволені! Вони не розуміють що зараз складні часи.

Ені переклала. Сейко хмикнула й відповіла жінкам у сірому:

- Тоді чому нас не залишили на нашому кораблі, адже ми не просили місця для проживання. Переклади дівчинко. Невже для того щоб постелити суху білизну потрібен дозвіл начальства? Це можеш не перекладати.

Віїрки подивилися на капітана чистильників вже як на ворога. Одна почала набирати номер на дивному пристрої з натискачами, де було написано цифри.

- Це засіб зв'язку? - здивувалася Лісі, - Це дуже відстала планета.

Чоловіки зі свого поверху хотіли спуститися, їм заборонили, такі правила готелю, чоловіки й  жінки живуть окремо, якщо вони не у шлюбі.

Сейку геть очманіла від місцевих заборон, мовила:

- Йдемо на вихід, повернемося на космодром. Мають тут бути якісь засоби для пересування.

З напівтемряви коридору вийшов Ігорь Васіль'євіч. Чергова сала струнко, наче скам'яніла. Складалося враження, що вона не покоївка у готелі, а солдат на посту

- Прошу, прошу вас усіх заспокоїтися, сталася помилка. Зараз працівниці усе виправлять. Не потрібно ризикувати й виходити на вулицю. У нас вночі небезпечно. Вас можуть застрелити.

Сейко запитливо глянула на віїрця, той клацнув пальцями, чергова у сірому ожила й побігла у темряву. Увімкнулося верхнє світло, жінка відчинила кімнату й запросила гостей.

- Йдіть, то ваша нова кімната, вона були приготована для високоповажних гостей, ваші речі принесуть туди, - мовив Ігорь Васіль'євіч до Доол, Лісі й Ені, й запитав у Сейко, - ще щось потрібне.

Сейко вхопила за руку Ені, мовила: