- Доол посели перекладачів. - Й до студентів, які чекали біля трапу, - ось Доол, вона наш лікар, покаже вам де що, й вашу каюту, - Капітанна пішла у корабель.
Доол глянула на студентів, наче то були немовлята, яких їй підкинули няньчити, зітхнула:
- Вже й побутом займаюся. Вигадує Сейко нам постійно якісь нові обов'язки. – і звернулася до близнюків, - Я хімік, звати мене Доол, а ще я лікар. Тож не хворійте.
- Елік, - назвався юнак.
- Ені, - мовила дівчина.
- Отже дітки, у нас є одна вільна каюта, там два ліжечка. Якось там поміститесь Раджу, поки летимо, поспати перед роботою. Що у вас з багажем.
- Тільки сумки, - Елік показав на велику сумку, на довгому паску перекинутому через плече.
- Якщо що потрібно, звертайтеся до мене, - мовила Доол, зітхнула, - певне й мила з полотенцями не брали, а у нас тут не круїзний лайнер, душ спільний, біля машинного відсіку. Я там поставлю для вас усе потрібне.
Доол завела перекладачів у кобель, пояснюючи де що знаходиться наче екскурсовод.
Корабель піднявся у повітря на гравітаційному двигуні, палубу трохи хитнуло, увімкнувся мікроклімат. Пташка бульбашкою вилетіла з атмосфери Іноти. Увімкнувся просторовий молекулярний двигун, загудів тихо, потужно.