24.ПЕРШИЙ БІЙ

Через смерть «Гепарда» виникла затримка. Тому продовження боїв відклалося на пів години. Насправді, завдяки їй, вдалося привести свої думки та емоції до ладу.

Я був надто самовпевненим. До смерті «Гепарда» чутки про можливу загибель на рингу здавалися мені абстрактними. Ймовірними, але не невідворотними. Тепер же я стояв з усвідомленням, що бійці віддають свої життя просто заради розваги господарів, яким абсолютно байдуже, хто саме це зробить.

- Шановне панство! Перепрошуємо за затримку. Вмощуйтесь зручніше, робіть ставки та насолоджуйтесь чудовим шоу. Попереду на вас чекає два непередбачуваних змагання новачків. Буду чесним, саме ці бої для мене найбільш азартні. Адже, ті, хто змагатимуться далі, з’являться на рингу вперше. Нам невідомі ані їх уміння, ані таланти. То ж кожен може довіряти лише власній інтуїції. Більше не відбиратиму вашого часу, і без вагань запрошую на ринг першу пару нових бійців: у правому кутку в чорному спортивному костюмі та масці боєць 211, а в лівому кутку в футболці із зіркою, боєць 212! Бійці, змагайтеся мужньо. Хай переможе вправніший! Перший раунд – розпочато!

«Гонг».

Навпроти мене стояв чолов’яга міцної статури та середнього зросту. Важкі кулаки загрозливо стискалися в очікуванні бійки. Гострий погляд сірих очей пильно вивчав свого суперника, тобто мене. Від нього віяло небезпекою.

На його обличчі з’явилася крива посмішка.

«Справді вважаєш мене не гідним уваги?»

Я посміхнувся у відповідь, та через маску мій суперник цього не побачив.

«Що ж, настав час випробувати себе!»

Секунди почали свій швидкий відлік. Перший раунд на рингу сприймався інакше, ніж поза ним. Я відчував хвилювання у своєму тілі, що віддавалося легкою скутістю. Мій погляд слідкував за рухами та позою суперника. Очі 212-го змінили забарвлення, налившись кров’ю.

Як і при кожному перетворенні, змінювалися лише білки, залишаючи зіниці того ж кольору, тільки більш насиченого. Так вони видавалися моторошними, неприродніми. Але не для упирів.

Руки обзавелися чорними пазурами, а великі міцні м’язи стали ще виразнішими. Він без вагань зірвався з місця.

«Хоче мене розтоптати? Чи задавити? Дідько!»

Довелося швидко відскочити, аби уникнути зіткнення. Наступні секунди бою більше нагадували доганялки, де здоровань намагався упіймати, а я всіма силами – не попастися.

Глядачі невдоволено гули. Певен, не такого шоу вони чекали. Але зараз мені було начхати на чиїсь емоції.

212-й розчервонівся від люті. Його терпіння було на межі. У переродженому стані не просто стримувати емоції. Моя увага була повністю сконцентрована на супернику. Ринг видавався затісним. Я розумів, довго втікати не вийде. В якийсь момент нам доведеться зіштовхнутися.

«Тоді цей момент маю обрати я.»

Пазурі на лівій руці з’явилися раніше, ніж сформувалася думка. Знову уникаючи удару суперника, моя рука ковзнула по лівому боці 212-го. Я опинився позаду нього. Доки здоровань обертався, з’явилася ще одна п’ятірка пазурів. І очі! Вони точно були наповнені кривавої жаги.

«Кролик? Якого дідька?»

Енергетична оболонка суперника мала довгі вуха, лапи, і навіть… куций хвіст! Кутик мого рота сам потягнувся вгору. Нога відштовхнулася від поверхні рингу. Тіло подалося вперед, отримуючи прискорення. Два швидких і, що більш важливо, сильних кроки створили достатній імпульс для ривка. В момент, коли суперник повернувся, я різко подав тіло назад, аби прошмигнути поміж його ніг. Спина ковзнула по рингу, а гострі пазурі розрізали плоть його нижніх кінцівок.

Ліва рука пройшлася по стегну, а права по гомілці, розриваючи їх внутрішні сторони. Кров бризнула, окроплюючи ринг. 212-й скрикнув.

Перекотившись, я випростався, і глянув на суперника. Він важко дихав, зціпивши зуби. В очах була лють. Два непевних кроки, і 212-й стояв обличчям до мене.

- Ти ще пожалкуєш!

- Бо? – Права брова злетіла вгору від здивування. – Я мав би боятися кроликів?

«Якого…?»

Ліва брова наслідувала праву. Певен, що навіть зіниці збільшилися. Скривавлені роздерті кінцівки суперника почали затягуватися. Я спостерігав за процесом зцілення, який був надто неприроднім.

«Ще один піддослідний?»

«Гонг»

- Перший раунд завершився. Прошу учасників розійтись в сторони.

Прямуючи в кут рингу, я не зводив погляду від суперника(довелося задкувати). Його аура більше не була схожою на кролика. Гострі вуха, пазурі, пухнастий хвіст, шерсть на масивному «тілі» і… гарчання.

«Вовк?!»

- Він – непростий суперник. – Поряд почувся шепіт наставника, - не втрачай пильності.

Я кивнув у відповідь. Ніколи не бачив, щоб біополе так швидко змінювало форму. Звісно, я знав про цей інший світ зовсім нічого! Але тривога ніяк не покидала мене, і не давала змоги розслабитись та перепочити.

- Пам’ятай про маску. Твої зуби мають залишатися в роті.

- Знаю.

«Гонг».