8. ІНСТРУКТОР

Коли за Уляною Несторівною зачинились двері і я, нарешті, залишився один, то зміг оглянути кімнату і пробувати підвестись.

Приміщення було малим, десь 2 на 3 метри, з одним вікном та стандартними дверима. У кімнаті знаходилися односпальне ліжко, тумбочка, шафа-пенал на одні дверцята і дерев’яний стілець.

Біля ліжка стояли кімнатні тапочки. Взувши їх, я підвівся і зробив крок. Голова досі була затуманеною, тому тіло трохи похитувало. Виконавши кілька глибоких вдихів-видихів, я зміряв кімнату кроками, і знову повернувся до ліжка.

Знесилення відчувалося не лише фізичне, але й психічне. Найбільше, через невідомість того, що відбувалося довкола, нерозуміння хто я та навіщо.

Можливо, нарешті настав час «поплакати», та вже не хотілось. Не було бажання ні жаліти себе, ні виправдовувати. Хотілось лише знайти орієнтир, маяк, до якого потрібно рухатися, і зробити це поступово, крок за кроком.

Залишалося сподіватись, що інші дадуть мені такий шанс.

Двері знову відчинились. До кімнати увійшов Тимур.

- Інструкторе.

- Як почуваєшся?

- Та наче живий.

Чоловік глянув на мене. Його погляд пройшовся по моїх руках і спохмурнів.

- Ось, - він протягнув мені пакет із червоною рідиною, - пий, ти маєш спочатку одужати.

Я взяв запропонований харч, але завагався.

- Мене попередили. Вона не людська. Це замінник. Тож пий.

Я кивнув, без вагань приклався до трубки. Після перших двох ковтків, зрозумівши, наскільки був голодним, чи спраглим, досі не знаю, як правильно.

- Від сьогодні ти покидатимеш цю кімнату лише для тренувань чи по нужді. В сусідній кімнаті знаходиться санвузол. В іншій – кімната тренувань. Разом вони складають блок, який тобі заборонено полишати.

- Гаразд.

- Тепер щодо тренувань та відновлення. Поки твоє тіло не зміцніє, фізичні навантаження я обмежу, але не сподівайся, що це надовго. Окрім фізичних вправ, ти матимеш заняття з боротьби, вправляння з різними видами зброї та медитація.

- Медитація?

- Психологічний стан не менш важливий, ніж фізичні дані. Крім того, ти досі не став повноцінним упирем. Чому?

- Через відсутність різців та пазурів?

- Саме так. Твоє тіло, хоч і перезапустилося, та досі повністю не переродилось. Насправді це мало відбутись із першим вживання крові, але…

- Але мене нею вирвало.

- Так. Ти цікавий екземпляр. Тому Всеволод хоче провести кілька дослідів.

- Наче я можу відмовитись.

- Не можеш. – Підтвердив Тимур. А тоді простяг мені невеличкий записник, – ось, твій план тренувань на сьогодні.

Мої очі пробігли по списаному аркуші. Там було з десяток пунктів.

«І це обмежені тренування?»

- Сьогодні основні вправи на гнучкість, розтягування та дихальну гімнастику. Фізичне навантаження буде згодом.

Доки Тимур давав вказівки, я закінчив із вмістом пакету, і збирався більш детально розглянути список, та інструктор мене зупинив.

- Залиш це поки. Я маю тебе оглянути. Зніми футболку.

Міцними гарячими долонями чоловік покрутив моїми руками, пальцями провів по шрамах, відміряючи їх довжину та перевіряючи товщину рубців.

- Ти надто кволий. – Підсумував Тимур. – Буде не просто. Якщо хочеш вижити, маєш докласти багато зусиль.

- Я зроблю це.

- Це твоє рішення.

- Ви мене тоді врятували. Дякую.

- Ти належиш Всеволоду. Це моя робота слідкувати, аби його власність залишалась живою, поки він не вирішить інакше.

«Не міг просто сказати «будь ласка»?»

Мої кулаки стиснулися так, що я відчув як заболіли пальці. Очі пильно дивились на чоловіка, що стояв навпроти.

- Можеш злитися. – Спокійно відповів Тимур. – Злість може стати каталізатором для твого переродження, або ж зробити тебе вразливим. Вирішуй сам, що із нею робити.

- Я… я… а хай йому! – Я схопив з ліжка залишену футболку і нервово одяг на себе, ледь не розірвавши. Важко дихаючи, кинув погляд на записник і спорожнілий пакет.

«Невже це і є моє життя? Бути чиєюсь власністю?»

- Я маю прохання.

- Кажи.

- Я хотів би більше дізнатися про вампірський світ. Про те, хто я, що маю робити, як усе влаштовано?

- Прохання – це стимул, а не привілей. Якщо будеш вправлятись, я подумаю.

- Дякую, інструкторе.

- Саме так. Зараз твій світ – це блок із трьох кімнат, мої інструкції і розуміння того, що твоє життя залежить від волі одного вампіра. Хочеш, щоб світ змінився, зміни його сам.

- Так, інструкторе.

- Можеш починати тренування. Я ще зайду.