Чистилище

Чистилище

            - Привіт Прадавній.

            - Здрастуй Молода Душа.

            - Прадавній, мені наснився дивний сон, можеш розтлумачити?

            - Звичайно, саме для цього ми з тобою й зустрічаємось, розповідай Молода Душа.

            - Сниться мені сон, що ніби я у місті, яке в розрусі. Багатоповерхівки без вікон і дверей, стіни сірі і похмурі. Навкруги нікого не видно, але я знаю, що люди тут є, тому я йду їх шукати. Заходжу в будинок, на перших поверхах така ж розруха і тільки на п'ятому поверсі з'являються вогники життя. Тут в завішених простирадлами і плівкою кімнатах мешкає багато дітей. Всі вони добрі й ввічливі, але нещасні. Доглядають їх молоденькі дівчатка такі привітні, вони й мені допомогли (як виявилось зі мною щось трапилось й мені необхідна була медична допомога). Мені розповіли, що в кожній будівлі мешкають люди, але в той же час кожна будівля то окремий, ніби клан. І в більшості між собою вони ворогують.

Потім я вирушаю далі, але щось відбувається і я потрапляю в інше місце. Ймовірно це сталось, бо тіло моє померло. Хоча будучи в новому місці я себе відчуваю як і раніше, тільки тут все зовсім по іншому. Я та ще багато різних людей знаходимось на якомусь механізмі ніби велетенський вал з горизонтальними гребнями. Ми з'являємось на верху, але ближче до краю, де наступні гребні різко йдуть вниз. Вниз так далеко, що й не видно краю. Навкруги морок, багато людей з'являються і в паніці починають кричати, деякі стрибають до низу. Інші просто застигли й з переляку не розуміють, що відбувається. Але я помічаю, що деякі люди як з'являються тут піднімаються до гори, щось там роблять, а потім на якихось канатах швидко спускаються до низу.

Мені стає цікаво, і теж піднімаюсь, до гори. Тут на вершині на одному гребені розміщені якісь  пучки волосся в отворах. Хтось мені підказує, що це шерсть кроликів, і що її необхідно брати й примотувати до свого волосся. Чомусь мені здається це правильним і я беру один пучок і змотую з таким же у себе на голові. Ця шерсть кролика на дотик дуже ніжна і приємна, й витягується з отвору без кінця. Я відчуваю, що одного пучка мало і беру ще один потім другий і так далі, але в якийсь момент розумію що необхідно взяти тільки необхідну кількість не більше і не менше, але не знаю скільки. В цей час мені хтось підказує, що необхідно слухати свої відчуття. І дійсно в якийсь момент розумію, що вже досить. Відчуваю легкість і розуміння що необхідно робити далі. Повертаюсь до краю й набираю розбіг. Пробігаю крізь людей які тільки но з'являються і з переляком дивляться як я пробігаю з криком радості наскрізь них і стрибаю в прірву.

Шерсть не затримує мій рух але й не дає швидко опускатись, насолоджуюсь падінням. Але помічаю під собою безліч темних навіть чорних людей які поприлипали до гребенів і кричать, плачуть і стогнуть. Всі гребені обліплені ними і чим нижче тим менш помітні риси тіл.

Відчуваю що мене теж починає притягувати до валу. Щоб не приклеїтись, опускаю одну ногу і різко відштовхуюсь. Майже прилипаю, але ні відриваюсь, потім ще раз, тепер майже не чутно прилипання, третій раз взагалі легко відштовхуюсь і вже мене не тягне до гребенів. Під час відштовхувань помічаю під собою цілу канаву ніби хтось з велетенською швидкістю падав і буравив гребені. Все піді мною, обліплене цими чорними гниючими тілами, які розкладаються до болотної жижі.

Ймовірно вже долітаю до краю, бо бачу попереду очерет і воду, й тіла, хоча ні вже не тіла а мул, який повільно зсувається у воду. Та мене притягує до лівого краю цього механізму і я опиняюсь на сухій стежині, по якій пробігаю по інерції кілька метрів й зупиняюсь. З лівого боку трава, дерева й тин, з правого болото.

Раптом мене наздоганяє думка, що шерсть ще за мною тягнеться і в будь який момент може мене потягнути назад і я прилипну як і решта. Виникає бажання обрізати їх але чим? Аж раптом збоку між лозинами тину щось блиснуло, потягнувшись туди рукою дістаю нові, гарні, блискучі ножиці. Хватаюсь за хвоста, та відчуваю що він хоч і довгий і йде десь в далечінь, та все ж не натягується, а дуже легко подається в мій бік. Таке відчуття ніби він просто в  повітрі тримається. То ж відволікаюсь від нього кладу ножиці до кишені й дивлюся в перед.

А по переду стежина збігає трішки вниз, а потім піднімається на пагорб, а там за зеленою травою видніються якісь будівлі. В цей момент я прокидаюсь.

            - Розкажи благаю що це було.

       - Не переживай Молода Душа, все що найстрашніше могло статися в же сталося. І все що найкраще теж відбулося.

Твій сон це не що інше як Чистилище душ і ти з гідністю пройшла його. Довівши, шо твоє життя було наповнене любові, гармонії та праведності.

Коли ти потрапила туди то першим ділом побачила шлях який необхідно пройти. Так дійсно багато загублених душ віками стоять і вдивляються зі страхом не в змозі поворухнутися з місця. Деякі стрибають в низ відразу потрапляючи на жорна Чистилища.

Інші як і ти розуміють що необхідно спочатку піднятися вище де необхідно взяти з собою той багаж, котрий було накоплено за життя. Це ті пучки що ти брала. Кожен пучок символізує ті якості, які було надбано, їх не можливо взяти більше чи менше ніж дозволить твоя совість. Саме вона тобі підказувала там. І саме ці пучки регулюють твій політ до низу.

Ті душі що наповнені тяжкістю гріховного багажу майже відразу прилипають до гребнів і починають перетворюватись на болото. Деякі з занадто тяжким багажем з неймовірною швидкістю падають до низу при цьому прилипаючи до кожного гребню та розриваючи своє тіло, та зупинившись десь на нижніх рівнях їх цей багаж починає тягнути знову вверх, ще сильніше розриваючи тіло. Іноді гріхів назбирується стільки, що навіть гребні на собі залишають слід такий як ти бачила. Та з часом і ці тіла перетворюються на багно проходячи тривалу й болісну процедуру відчуваючи як їх кожна клітина гниє і розкладається.