22

Минуло два роки. Ніколь уже двадцять років. Дівчина посе корів разом із трьома працівниками ферми. Дівчата й хлопці сидять у холодку, розмовляють і наглядають за коровами.

- Слухай, Ніколь, а що зараз повинна робити Оленка? - запитала одна із дівчат.

- Вона має доглядає за Тайзою, вона має скоро отелитися.

- Вона ж дружина Руслана, їй можна легшу роботу дати, вона ж вагітна, - сказав один з чоловіків.

Руслан і Олена одружені уже пів року. Одного разу її Ніколь запросила у гості й вона познайомилася із двоюрідним братом Ніколь.

- Через сім місяців народиться нащадок. Ніколь, пора уже тобі виходити заміж, - сказала  одного разу Олена.

- У мене навіть нареченого немає. Я ще не зустріла свою людину.

Раптом одна із корів побігла соняшникове поле, один з працівників побігли завертати корову, також це побачила Ніколь й також побігла за коровою, вона була у полі в цей час. Тварина забіла далеко на подвір'я сусдньої ферми.

Ніколь перша прибігла на подвір'я, дівчина побачила, що корову тримає якийсь хлопець. Вона його впізнала.

- Добрий день, Ярославе. Вибачте, що так сталося, ніхто не сподівався, що наша корова так далеко утече. Дякую, що зловили її.

Ніколь відпочиває під старою грушею, сищдить прямо на землі, підстелила, звісно, підстелила мішок., до неї підійшла Олена і сіла поруч.

- Немає за що, тримайте свою корову.

Дівчина підбігла й узяла корову за мотузку.

- Ходімо, я покажу вам, як вийти звідси так, щоб потрапити на свій пастівник.

Вони пішли.

- А ви, здається, Ніколь, сестра Руслана?

- Так, я бачила вас на весіллі мого брата.

- Так, я був на весіллі, воно було хороше, веселе, вони з Оленкою одружувалися за звичаями наших дідів, бабусь, батьків. Правда, з дружиною  вашого брата я не був знайомий до їхнього весілля. Вона взагалі з сім'ї фермерів?

- Ні, вона виросла у селищі, як і я. Оленка моя подруга, вона приходила до мене у гості й познайомилася із Русланом.

- А чому ви виросли в селищі? Хіба ви не рідна сестра Русланові?

- Я його двоюрідна сестра.

- Я про це не знав. А ось ми уже й прийшли. Вийдете ось через цю хвіртку і потрапите на пасовище.

- Дякую. Ярославе, я забула, що працівник Микола теж побіг за коровою, я не знаю, де він.

- Я його знайду і також виведу на пасовище.

- Дякую вам. До побачення.

- До побачення.

Ніколь повернулася з коровою, працівники відхекувалися.

- Добре, Ніколь, що ти вийшла. Ми зігнали корів, вони теж тікали.

Дівчина відпустила корову.

- А де це Микола? - запитав один із чоловіків.

- Можливо, заблукав, але його обіцяв знайти Ярослав, син Бондарів, і вивести його сюди.

- Значить, скоро він буде тут, - сказала дівчина.

Невдовзі Ярослав вивів Миколу. Ніколь, разом із пастухами погнали корів у двір. Тварин напоїли водою і повели у стійла, прив'язали, корови почали їсти сіно, яке лежить у жолобах. Жінки та дівчата підключили доїльні апарати й подоїли корів.

- Як там Тайза? Отелилася?

- Так, вона народила маленьку теличку.

- А як ти, сильно утомилася?

- Відпосити мені точно не завадить.

- Оленко, ти не дуже утомлюйся, бо ти все - таки вагітна.

- Я дуже рада, що у нас із Русланом буде дитина.

У ворота хтось постукав.

- Хто це може бути? Піду відчиню, сказала Олена і підвелася на ноги. Чоловічий голос відповів, що це сусід Ярослав і що він прийшов до Руслана.

Господиня відчинила ворота і впустила хлопця у двір, а сама пішла у будинок кликати чоловіка.