19

Усі знову зажили своїм спокійно - напруженим життям, без подій усередині порту. Одного разу від Івана прийшло повідомлення, що загинув один із його людей, це син тітки Поліни. Мати дуже сильно плакала, жінка нічого не хоче. Виявилося, що Олена вагітна, а Роман так і не дізнається про те, що народиться його син чи донька.

Жінка сподівається на те, що її свекор, Антон, помститься за смерть свого сина і її чоловіка. Її дитина не знатиме свого батька.

Романа поховали прямо на полі бою.

Іван надіслав повідомлення, у якому наказував відправити когось із чоловіків замість загиблого. Ніколь негайно покликала усіх чоловіків, щоб вирішити хто полетить.

Виявили бажання замінити загиблого Артем і Денис, але Ніколь відповіла, що вони її радники, тому потрібні їй тут. Усі інші чоловіки теж готові йти, але у наказі, який надіслав Іван, написано, що йому потрібен тільки один чоловік.

Тоді Ніколь узяла коробку, обклеїла її, прорізала щілинку й сказала, щоб кожен на листочках ( які роздала і писаки теж) написав свої імена та прізвища, того, хто на їхню думку ма.ть відправитися і укинути у ящик той листочок. Дівчина заборонила кожному писати своє ім'я та імена Артема і Дениса. Якщо ім'я та прізвище у когось однакове, то треба писати ще й по - батькові. Хтось запитав, що робити, якщо ім'я, прізвище і по - батькові збігається. Ніколь відповіла, що тоді треба писати дату народження або прізвисько, якщо воно є у людини. Артемові та Денисові теж дозволялося брати участь у голосуванні, але тільки написати ім'я того, кого вони відправили б.

За результатами голосування, випало їхати сироті Богданові з селища колишніх шевців. Його відправили на одномісному корені. Ніколь особисто відкривала і закривала захисене поле, перевірила чи немає ніде щілин.