12

Дівчина приготувала собі вечерю, потім повечеряла. Почала мити посуд, раптом почула, що хтось стукає у двері. Вона підійшла до дверей і запитала хто там.

- Це я, Ліза, відчиняй швидше.

Ніколь стало неспокійно, адже голос її подруги тривожний. Дівчина якнайшвидше відкрила двері й впустила подругу в будинок, та аж забігла.

- Ніколь, збери усі необхідні речі та продукти, мій брат дізнався, що представники смертельного загону дізналися, де знаходиться наше селище і прийдуть убивати нас. Усі жителі селища збираються біля розлогого колника за дві години. Ми відведемо старих, хворих людей, а також дітей і вагітних жінок у безпечне місце, а самі повернемося.

- Дякую за те, що повідомила мене.

- Немає за що, я побігла.

Ніколь ненадовго задумалася, що з собою брати. Одяг та їжу треба брати обов'язково, мило, шампунь, теплий одяг, ліки, дещо з посуду: миску, ложку кастрюлю, пательню. Треба узяти з собою гор - траву для того, щоб запалювати вогонь. Дівчина почала збиратися. Все склала у велику сумку, подумала чи нічого незабула. Згадала! Треба ще узяти запальну суміш. Вона знаходиться у великій залізній коробці, герметично закритій. Ніколь поклала коробку в іншу сумку, меншу. Треба ще узяти з собою Вайса, вірного пса. Брати його з собою? З собакою буде важко, але вона не може розлучитися з вірним другом. Ніколь вирішила узяти пса з собою. Дівчина спакувала їжу свого улюбленця і поклала в ту ж сумку, що і всі свої речі. Тоді дівчина прив'язала сумку до залізного пристосування, яке створено для того, щоб возити тяжкі сумки, воно має колеса.

Дівчина покликала улюбленця, одягла на нього повідок, взялася за ручку сумковоза однією рукою, іншою за повідок, вийшла з будинку, замкнула двері. Коли Ніколь вийшла з двору, то обернулася, подивилася на нього, може, востаннє, потім пішла до розлогого колника.