11

Ніколь зайшла у будинок. У передпокої сидить стара жінка.

- Доброго вечора, тітко Поліно.

- Доброго вечора, Ніколь.Сядь, дівчинко, на стілець, у мене є для тебе новина.

Дівчину налякав тон, яким говорить тітка Поліна. Вона сіла на стілець, який стоїть поруч.

- Ніколь, пам'ятаєш тобі мама розповідала про дядька Мирона?

- Пам'ятаю.

Дівчину лякає ця розмова.

- Син тітки Юлі,  Микола,  дізнався, що він знає про те, що твоя мама тоді не померла. Він розшукує твою маму й тебе.

- Я живу в нашому селищі в лісі, тому він мене не знайде.

- Король  дізнався про існування наших селищ, тепер він наказав познаходити їх і поубивати жителів.

- Нам треба кудись тікати, можливо, у інший вимір, щоб добре підготуватися і ударити по королю несподівано. А Мирон мене не знає, він не знає, як я виглядаю, ми з мамою зовсім не схожі.

- Так, ти не схожа на Олю, але дуже сильно схожа на свою бабусю Лілю.

- А звідки Миколка знає про те, що дядько шукає мене?

- Він був у місті й бачивоголошення, там написано про те, що хто знайде твою матір, тому він заплатить мільйон аннісів.

Ніколь дуже шокована через те, що щойно почула.

- Це ж величезна сума.

- Тільки вона нікому не дістанеться. Слухай, мені уже час іти, скоро Антон і Рома повернуться додому, там Оленка сама готує вечерю. Ніколь попрощалася із сусідкою, жінка пішла додому.

Дівчина задумалася. Що ж робити? Якщо селище знайдуть, то живим ніхто не залишиться. Може, приєднатися до організації, яку очолює Іван? Разом вони щось вигадають. Ліза правду казала, треба іти приєднуватися до брата подруги. Ніколь подумала, що піде разом з Єлизаветою та Ларисою. А, може, й Олену вийде умовити? Вона обов'язково спробує.