4

Чоловік приїхав із міста Формальне, він там працює реєстратором шлюбів. Ми стоїмо посеред кімнати і тримаємося за руки. 

- Добрий день, наречені. Сьогодні у вас весілля, ви тут стоїте, щоб дати клятву вірності й цим назавжди поєднати свої долі. Якщо хтось із вас передумав, може зараз про це сказати, а якщо ви остаточно вирішили, то говоріть клятву. Почнімо із нареченого.

Констянтин:

- Клянуся кохати тебе, ясочко моя і оберігати. Бути з тобою у радості і в горі, до кінця життя. Розлучити нас з тобою може тільки смерть, більше ніхто і ніщо. 

- Тепер наречена, - сказав реєстратор шлюбів.

Лілія:

- Коханий. клянуся, що буду з тобою все своє життя при будь - яких обставинах. Тільки  пан смерть може розлучити нас, більше ніхто і ніщо. 

Згідно вірвань, смерть - це чоловік, ні красивий, ні некрасивий. Він приходить з возиком, на якому привозить людині щось із одягу. Душа одягає і сідає на возик, а уже смерть везе людину в інший світ.

- Тепер ви стали не просто закоханою парою, а подружньою закоханою парою! Тепер можете заспівати подружню пісню, - урочисто оголосив реєстратор шлюбів.

Ми узялися за руки.

Наречені співають:

 - Ми зустрілися з тобою

І ми покохали обоє

Я тебе, а ти мене

Кохання наше ніколи не мине

І ось одружуємося сьогодні

Ми з тобою одне оного гідні

( К ) Я тебе кохаю, ( Л ) а я тебе

Кохання наше ніколи не мине 

У шлюбі ми будемо жити

І нашому кожному дню радіти

Будемо ми виховувати дітей

Виховувати будемо гідних людей

Гості почали співати разом з нареченими:

Ми зустрілися з тобою

І ми покохали обоє

Я тебе, а ти мене

Кохання наше ніколи не мине.

( Наречені самі ):

Кохання наше ніколи не мине.

Ми відпустили руки одне одного. Поки ми співали, то я дивилася на Костю, а він - на мене. 

Після того, як ми проспівали пісню, реєстратор шлюбів пішов. 

Ми і гості сіли за стіл. Нас почали вітати гості, спочатку тато:

- Дорогі діти, сьогодні ви одружуєтеся, видно, що ви закохані. Бажаю вам бути закоханимиодне в одного до кінця життя. Щоб у вас було щастя, багато дітей. Любіть їх і поважайте. Виховуйте їх в любові, повазі, але з певною суворістю. Вона має бути помірною. Живіть в мирі й злагоді, дослухайтеся одне до одного, адже це дуже важливо, коли ви чуєте одне одного й правильно розумієте, то буде у вашій сім'ї мир і злагода. Перш, ніж народити дітей, станьте дорослими і відповідальними, готуйтеся до батьківства ретельно. Не нехтуйте моїми порадами, тоді все у вашій сім'ї буде чудово. І ще одне: якщо хтось із вас неправий, то не бійтеся підійти і вибачитися і пробачайте одне одному. 

Усі уважно слухали батька, особливо молоді подружні пари й ті, хто ще неодружені чи незаміжні. 

Далі нас привітала моя мама:

- Вітаю вас з найважливішим днем у вашому сімейному житті : одруженні. Бажаю вам взаєморозуміння, взаємоповаги і щастя. 

Мама вітає завжди коротко.
Далі нас вітала Варвара Миколаївна, мама Кості.

- Щоб у вас все було гаразд, тоді й ваші майбутні діти будуть гідними людьми. Пам'ятайте, що ваш шлюьб не тільки ваша особиста справа: ви частина суспільства, також сімейні пари показують приклад іншим, особливо тих, хто будуть одружуватися. Хай цей приклад буде хорошим. 

Далі нас вітали сестри Кості, мої брати, невістки. 

Після того, як нас привітали усі, хто бажав, ми танцювали, співали. Семен, музикант, грав на різних інструментах. Він до нас переїхав із міста Талановите. Хлопець захотів займатися і музикою, і рибальством. 

У нас жителі кожного міста, села чи селища займаються якоюсь конкретною справою, яка передається від покоління до покоління. Якщо людина хоче займатися іншою професією, то у 17 - 20 років вона має право подати заявку місцевій владі, вивчити справу, яка подобається, показати майстерність, якщо все пройшло успішно, людині дають дозвіл на переселення.

Якщо переселяєшся до чоловіка чи дружини, то така процедура діє не у всіх населених пунктах. 

Спочатку ми святкували домі Кості, потім у моєму.

Зранку після весілля ми з Костею поїхали до Чарпочинку. Це місце, де відпочитають усі сімейні пари, які щойно одружилися. Нас проводили усі родичі. Ми відпочивали цілий місяць. 

Зв'язок з родиною ми тримали за допомогою волки, це такий пристрій, схожий на ручку. Йому говориш номер і зв'язуєшся з потрібною людиною. 

Тут, на відміну від селища, немає електрики. 

До речі, електрику ми отримуємо за допомогою блискавки: побудували спеціальну станцію, яка ловить блискавкуза допомогою спеціальних приладів, переробляє її в безпечну енергію і подає в будинки і на підприємства. Цей прилад ловить навіть кулькову блискавку. Усе побудовано так, що відбувається без участі людей. Поблизу того місця, де є станція, люди не живуть. Ще ми отримуємо електроенергію з сонця і вітру. За допомогою батерей і вітряків. Якщо стається поломка на електричній станції, то автоматично вмикається робот, який лагодить. Роботи стоять вимкнені у віддаленних приміщеннях станції, коли стається поломка, то подається спеціальний сигнал з точки, де сталася ця поломка, вмикається робот, який запрограмований лагодити саме такий тип поломки, під'їжджає і усуває проблему. Є ще й запасні роботи, вони спрацьовують, коли ламаються основні. Роботів створено багато. Роботи самі себе лагодять, якщо ж це неможливо, то зламаного робота лагодить запасний. Вони ніби " живуть" своїм життям. Роботи так швидко усувають поломки, що люди й не помічають, що щось сталося. Про це нам розповідали у школі.