Розділ 33. Що пророкує майбутнє?

Даніель

Мій телефон завібрував на тумбі біля ліжка, пронизуючи мозок та дістаючи ніби кліщами з царства Морфея. Я швидко підірвався і, як тільки міг, похапцем, стараючись не шуміти, аби не розбудити сплячу поруч Емілію, що тихо сопіла й обіймала подушку, вийшов з кімнати.

- Алло, - підняв слухавку від людини, яку очікував почути не раніше завтрашнього ранку, і як почув свій власний голос, прокашлявся, аби прочистити голосові зв’язки.

- Привіт, синку, - почулося на тому боці слухавки з тоном, який був мені гарно відомий.

Батько злився і навіть не старався приховувати цього.

- Привіт, тату, - ніби ні в чому не бувало привітався до нього. - Я так розумію, що ти телефонуєш посеред ночі не для того, щоб запитати, як у мене справи?

- Дзвоню сказати, що твої вибрики неприйнятні, Даніелю! Мене злить твоя безпечність, я більше не можу закривати очі на подібні речі!

Я знав, що ця розмова повинна була статися і що подібного мій батько не терпітиме, та все одно не хотів іти на конфлікт із ним. Видихнув, пропустив його надмірну різкість крізь вуха та спокійно відповів:

- Так, знаю, це була непередбачувана ситуація, та команда зачистки швидко спрацювала. Вже все добре і запевняю, що так буде й надалі.

- Ти ж розумієш, що подібна ситуація може вийти боком?! Не можна грати з такими людьми, вони не полишають все в спокої! - Не заспокоювався батько, продовжуючи тиснути на мене, як на меле шкідливе дитя.

З його слів уже було зрозуміло, що він інформований не краще за мене.

- Так склалися обставини, - стиснув кулак, витримуючи беземоційний холод в голосі.

- Це не ті обставини, за яких незрозуміла дівчина пройшла ініціацію без відома та дозволу родів?! Я ще розберуся, як ампула з "Іскрою" потрапила не в ті руки!

“Тудух-тудух-тудух!”

Йому відомо і про Емілію. Я надто довго старався сховати її від нього, втім, бачу, безуспішно.

- Нема в чому розбиратися. Вона отримала "Іскру" за правом крові.

- Чистокровна, значить? - Зараз його голос змінився, що насторожувало.

- Так, - відповів коротко.

- І якої ж вона крові?

- Вона дочка Давида Равського.

Тиша заповнила простір по ту сторону слухавки на добрі пів хвилини. Не сумніваюся, що ця новина стала для нього громом серед ясного неба і зараз батько поспіхом складав свій додатковий план, адже він був лідером нашого роду, а значить всі інші повинні були танцювати під його дудку, а я тим паче — на правах єдиного сина та спадкоємця роду.

- Вези її до мене, - випалив те, чого я побоювався.

- Не можу, - заперечив, хоча і здогадувався, що даремно. - Вона зовсім нічого не знає. Вона поза системою.

- Це мене не турбує і заперечення не приймаються! - Батько помітно розізлився. - Якщо через два дні дівчини не буде в маєтку, ти ж розумієш, що мені доведеться діяти інакше?

- Дай нам більше часу, - старався відтягнути момент їхнього знайомства якнайдовше, аби бодай трохи підготувати Емілію до цієї зустрічі.

- Для чого? Щоб ви ще дурниць наробили?! - Звичайно, він злився, бо не звик, аби йому перечили. - Ти мене засмутив, синку, і не думай, що після цього я буду до тебе добрий. У тебе два дні, а там не нарікай. Треба було дівчину вводити в курс справи перед тим, як наділяти її "Іскрою"! - Гаркнув наостанок та поклав слухавку.

Сталося те, чого я боявся останні чотири місяці.

І як я буду дивитися в очі Равському?

Навіть не знаю.

Вітаю вас мої читачі! 

Що ж, напевно Ви вже зрозуміли, що ця книга добігла кінця, але останній розділ відкрив багато цікавого, та маю надію заінтригував вас, бо продовження історії становлення Емілії з допомогою Даніеля вже в книзі "Схід чистого полум'я", яка також є безкоштовною. 

Дякую усім вам за ту енергію та підтримку якою ділилися зі мною на протязі цієї книги. Ваша енергія - моє надхнення.  Якщо Ви ще не встигли нагородити книгу зірочкою, не забудьте це зробити, адже я дуже старалася. 

З любов'ю до читача, Олександра Спаська.