Розділ 20. Знайомство з Дияволом

Гира

Анатолій Гира сидів за своїм масивним дубовим столом у кабінеті з панорамними вікнами за спиною на сімнадцятому поверсі офісної будівлі, яка повністю належала йому. Раз у раз доволі симпатичний чоловік зовні, але повністю гнилий всередині перемотував відео на своєму ноутбуку й уважно вдивлявся в екран, з тваринною жагою примружуючи очі. Справжнісінький диявол з крові та плоті виражав пекельне полум'я та довічну мерзлоту в одному погляді з шаленим бажанням, подібним до одержимості.

За свої тридцять дев’ять високий, темноволосий та коренастий чоловік досягнув більше, ніж хтось міг собі уявити, і частіше нечесним трудом: шантажем, здирництвом, вимаганням, обманними та рейдерськими захопленнями. Будучи випускником інтернату, він ще з підліткового віку зрозумів, що інших дієвих методів для того, щоб отримати бажане, не було. Тож така агресивна, девіантна підліткова поведінка просто з часом переросла в спосіб життя і принесла монстру та знавцю своєї справи неабиякі дивіденди.

Зараз Анатолій був великою шишкою та босом, який під собою тримав пів міста у різних сферах бізнес діяльності. І хоча він мав чимало, та його жага до влади була неймовірною. Йому завжди було мало, він завжди хотів більше. Як розбещена дитина він отримував все, що бажав: бізнес інших, жінок та коханок своїх колег та партнерів, і неважливо, якими способами він отримував все, що хотів, важливою була лише ціль. А коли Гира отримував бажане, то швидко перемикав увагу й інтерес на наступну ціль, досягаючи її в будь-який спосіб, знову переступаючи через людей, через моральні принципи, не зважаючи на закон, порядок та цінності.

Гира знав, що був аморальним нелюдом, безжальним звіром, безчесним варваром та безпощадним дикуном, і це влаштовувало його. Його принципом було роздобути та отримати все, чого він тільки бажав. І зараз він знову передивлялися відео, з жагою уявляючи, коли отримає бажане. Все всередині нього шкребло та свербіло, від жаги тіло викручувало та ламало кістки. Відчуття були схожі, як у наркомана перед дозою. І цією дозою була вона.

На відеозаписі з авторегістратора з однієї з десятків його фірмових машин були відображені недавні події, що сильно сколихнули його спокій та спонукали до дій.

Там, на фоні темних високих воріт міського дворика, розгортався цікавий інцидент, у головній ролі якого був його головний посіпака Григорій Капан за прізвиськом Капкан та три особи жіночої статі. Наче нічого такого цікавого: словесна перепалка Гоші з двома безголовими дівками, які втратили інстинкт самозбереження та всунули носа не туди куди треба, і мить їхнього виховання, але був ще один дуже цікавий та інтригуючий момент. Саме він не давав Гирі спокою останні дні, від чого він, наче одержимий, знову і знову передивлявся відео зацикленим колом.

То був момент, коли Капкан притягнув світловолосу бестію до стіни і вже мало не придушив маленьку нахабу, та за секунду з протилежного боку в Гошину голову ні з того ні з сього полетів великий шмат розбитої стіни, відправивши вірного поплічника відпочивати з пробитою головою на асфальті. Аби Анатолій не бачив це на власні очі, то сказав би, що такого не могло бути, проте відео розповідало інше. Дівчина однозначно мала надприродні здібності, сили, невідомі простому смертному, і цим привернула до себе увагу Диявола.

Гира радів тому, що Гоша, навіть не розуміючи того, встиг завести від пульта мотор машини й авторегістратор увімкнувся автоматично. Якби він цього не зробив, все було б зовсім інакше. Це було діло випадку, і цей випадок подарував Анатолію нову ціль та нову жагу, і він повинен її отримати за всяку ціну.

Гра почалася.

Після побаченого відео великий бос відразу дав розпорядження своїм хлопцям будь-якою ціною знайти білявку та навіть відправив на пошуки головного посіпаку, який ще не повністю поправився від першої зустрічі з норовливою. Капкан ніколи не підводив його, майже ніколи, не враховуючи лише одного разу, коли повинен був перевести малолітку на іншу квартиру, батько якої мусив підписати потрібні папери, щоб натомість отримати дочку. Аби план був виконаний повністю, великий бос отримав би ще одну фірму у своїй колекції, майже за безцінь, та цього не сталося, бо в його досконалий та простий план втрутилася одна чи навіть дві безголові хвойди.

Зараз на його столі лежала таця з особистою справою білявки: її життя, її смерть, її теперішнє існування. Анатолій був задоволений та роздратований одночасно, бо його детективи швидко змогли відшукати потрібну інформацію, та сам Гоша пропав з його радарів і не виходив на зв'язок. Такий ланцюжок з подій йому не подобався, адже Капкан добре знав свою справу, був тренованим бувалим та завжди тримав його в курсі всіх справ.

Телефон різко задзвонив та перебив мертву тишу в кабінеті, відірвавши його погляд від відео. Гира незадоволено взяв його та провів пальцем по екрану в очікуванні добрих новин, бо інші його не влаштовували взагалі.

- Так! - Голосно проговорив Гира, наче гаркнув. Його голос був холодний та колючий, такий, який змушував людей здригатися, але його підлеглі вже звикли до подібного.

- Анатолію Дмитровичу, - почулося на другому кінці, - ми знайшли Григорія Вікторовича...

- Де він?! - Начальник злився через те, що й досі не мав інформації.

- Він зараз у лікарні... - Відповів чоловік по інший бік слухавки. Це був начальник служби безпеки, якому було доручено знайти Гошу Капана.

Кулаки Гири від злості стиснулися так, що кров від рук піднялася до голови та пульсувала у венах. Така новина його зовсім не радувала, адже він, як мінімум, хотів сьогодні почути, що його попереднє завдання виконано, що першочергова ціль знайдена. Від люті його зуби заскреготали і це скреготання передалося співрозмовнику, який з жахом чекав від боса наступних настанов, але бос хотів пояснень.

- Що сталося?

- Ну, - зам'явся чолов’яга, не знаючи як доповісти.