Чиста Держава
Повіт 1
Глянувши навколо, я нікого не побачив, як завжди. Продовжуючи свою прогулянку, я помічав, як темні хмари, підсвічені ліхтарями, створюють драматичні тіні, віддзеркалюючи мій настрій. Здавалося, Світ хотів підкреслити моє почуття. Але, зрештою, я вже звик до цього відчуття.
Проходячи далі, я милувався похмурими пейзажами. Вони нагадували мені про власну самотність, але це була лише незначна частина мене. Чому я такий? Найкращий друг — це я сам, я хоча би роблю все щиро, без вигоди.
«Ти все прекрасно розумієш»,
«Знаю, але не хочу визнавати цього»
«Тобі доводиться вести внутрішні діалоги, тобі потрібна допомога»
«Твоя ні! »
«Ладно, буду як зазвичай простим радником»
«Ти мене виматуєш»
Я знову занурився у свої думки. Вони були хаотичними, незв’язними. І раптом все стихло. Дивно, я ніколи раніше не відчував такої порожнечі. Тільки темні пейзажі без жодної думки. Тиша була повсюди. Я йшов далі по дорозі. Пошта… Я усміхнувся. Цей момент був приємним відволіканням. Вулиця спорожніла. Зайшовши в безлюдний провулок, я відчув щястя, але ненадовго. Я задумався: а що для мене щастя? Від чого я можу отримати задоволення? І на голову нічого не збагнуло. Мабуть, найкраще що я можу робити — це просто зайнятися чимось, щоб відволіктися від цих думок. Я люблю самотні прогулянки.
#261 в Фантастика
#38 в Антиутопія
Відредаговано: 27.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
