3

III

Якийсь час полаявшись з GPS навігатором, який сходив з розуму на гірських серпантинах, оскільки не враховував висоти, хлопці таки добрались до місця призначення.

Хлопці під’їхали до дерев’яного будинку, де їх зустріла Леся.

Після церемонії привітання і особистого знайомства, дівчина завела всіх до будинку. Будівля мала два поверхи. На першому поверсі була велика кухня і ще більша вітальня. З вітальні був вихід на простору терасу. На другому поверсі було чотири спальні, які і зайняли хлопці.

На кухні вже була готова вечеря, що її приготувала Леся. Втомлені подорожні цьому неабияк зраділи. Назарова сестра на довго не затрималась, залишивши хлопців обживатися і відпочивати.

Завтра заскочу, – сказала вона і пішла.

О сьомій ранку Юрко відкрив очі. Спати вже не хотілось. Він ще хвилин двадцять намагався заснути, але зрозумів, що сну не буде. «Отак завжди», - подумав він. Така можливість валятись хоч до обіду, але ж ні. В будинку було тихо. Всі ще спали.

Тихо, щоб нікого не розбудити, Юрко пройшов на кухню. Йому хотілось кави. Кавоварка стояла на столі. Саму каву він знайшов в одній із шаф. Тут же була і джезва. Вирішивши не ризикувати з апаратом, Юрко пішов перевіреним шляхом і зварив напій в конусоподібній посудині. В сусідній шафі стояло багато чашок. Він обрав собі глиняну філіжанку. Колись в одному містечку під Львовом його пригощали кавою в схожій посудині і казали, що така філіжанка додає каві смаку. Напій тоді і справді був дуже смачний. Ще б пак. Справжня львівська кава приготована справжніми поціновувачами. Цього разу вийшла не така, але все одно смачна.

Юрко врізав кілька шматочків твердого сиру і вийшов на терасу. Сонце вже піднімалось, але фльор туману все ще висів в долинах. Повітря було неймовірно чистим і навіть якимось смачним. У Юрка трохи запаморочилось в голові. Він сів у плетене крісло поруч з таким же столиком і насолоджуючись смаком кави, яку він час від часу закусував сиром, спостерігав надзвичайний вид. Навколо, куди не кинь оком, були гори за які чіплялись поодинокі легкі хмари. Гори були всі вкриті зеленню. Тільки на самих вершечках мали білі сніжні шапки.

Недалеко від їхнього будинку було ще декілька таких же споруд. Однак вони не псували загальної картини оскільки були зроблені з дерева і на них не видно було ні супутникових тарілок, ні інших антен чи будь-яких неоковирних технічних досягнень людства. Тому вони гармонійно виглядали на фоні зеленої ковдри лісів.

Близько дев’ятої Юрко закінчував готувати сніданок і безсоромно грюкав кухонним приладдям, щоб друзі вже прокидались. Кавоварка чмихала і викидала назовні невеликі порції пару. «Побачимо, що ти нам приготуєш», - подумав Юрко.

Красава, - відкотив губу Назар зайшовши до кухні.

Валік і Сашко теж скоро спустилися.

Хай тобі бог здоров’я дає, - цілком серйозно сказав котрийсь із них.

Щойно всі розсілися, як у двері хтось постукав. Це була Леся.

Доброго ранку. - привіталась вона. – Ви вже прокинулись! А я вам свіжих булочок принесла до кави. Щойно з печі. Думала приготувати вам сніданок, але бачу ви і самі з вусами.

Сідай до нас. - запросив Юрко. - Чим багаті.

 Чим плануєте сьогодні займатись? – запитала Леся вмощуючись за столом.

Думаю сьогодні трошки адаптуємось. Побудемо тут, помилуємось навколишньою красою, - за всіх відповів Назар.

Так. Тільки спочатку з’їздимо закупитись продуктами, - вставив Юрко.

Назар мовчки кивнув

Куди порадиш? – звернувся до Лесі Валік.

Тут недалеко є супермаркет. Поїдемо разом, я покажу. І ще тут базарчик є де місцеві продають автентичну всячину. Думаю вам буде цікаво. Він працює щодня, але до десятої, максимум до одинадцятої години. Сьогодні вже пізно. Я покажу де це, а ви вже якось заскочите, якщо захочете. Але рекомендую.

Чудово.

До речі, - згадала Леся, - я подумала запросити сьогодні сюди кілька друзів ближче до вечора. Влаштуємо таку собі вечірку. Ви як?

Дуже навіть за, – зрадів Сашко.

Тоді давайте на п’яту?

Домовились.

На невеличку екскурсію з Лесею поїхав Юрко та Назар. По дорозі додому Назар віддав Юркові авто, а сам разом з Лесею пішли в гості до її батьків та інших родичів. Вони з Назаром майже три роки не бачились.

Юрко під’їхав до будинку і посигналив. Тут же вийшли хлопці і допомогли занести покупки в середину.

На базар ми завтра не втрапимо, - посміхнувся Валік дістаючи з пакетів пляшки з алкоголем.

Багато не мало. - з діловим видом мовив Назар. - Вечірка ж чи що. Не можна щоб не вистачило. Що про нас подумають наші західні друзі.

Еге ж, – сказав Сашко розкриваючи черговий пакет в якому дзвеніли пляшки.

Наступні кілька годин хлопці вивчали будинок та відпочивали на терасі. Тут же, на терасі, вирішили і стіл накривати. Юрко зголосився приготувати на мангалі, що був вбудований тут же, м’ясо, рибу, овочі та гриби.

Коли хлопці вже виставили все на стіл, а Юрко закинув на мангал останню порцію, з’явилися Назар та Леся з друзями.

Поза іншим, гості принесли якусь місцеву наливку. З неї запропонували і почати.

Це ми самі робимо, - заявила русява дівчина на ім’я Олена, що сиділа поруч з Юрком.

Першу випили за знайомство.