В наметі на краю гір лежу я;
Та вдивлясь в небеса;
Видніється неймовірна сузір'я краса;
А поруч іскри ватри розлітаються;
Мрійливо я закриваю очі;
Та відправлюсь в кінець півночі;
Щоб роздивитися сяйво полярне;
Та розбудити природи серце холодне;
Та знову в наметі я опиняюсь;
Та в небо зіркове вдивляюсь;
Шкода було звідти вертатися;
Однак іскри ватри все ще розлітаються;
*****
Чашку чаю зеленого собі я заварю;
Щоб сил і енергії більше приручити;
Красу зимову я назавжди полюблю;
І думку мою вже ніяк не змінити;
Дим чарівного багаття;
Піднімається в саме верховіття;
Показує шлях небесний;
Гілками в вирій чудесний!
Відредаговано: 17.05.2020