Чим холодніше ніч;.
Тим гостріше в мене меч;
І я весь світ побачу навпаки;
Горить вогнем пекельним ватра;
І дух мій в небо зразу підліта;
Зимові чари мене геть закували;
Однак я з нею буду воювати;
І хай пройдуть нечисленні літа;
Не впущу я в себе зброю ворога;
Пролечу я скрізь тумани болю;
А після стріну білий небокрай;
Скоро я зустріну свою долю;
І покажу я свою незламну волю.
*****
Сяйво зірок потихеньку згасало;
А очі мої дивилися в небо;
Думи летіли за сяйво полярне;
І перо моє по аркуші пливло;
Політ фантазії по вічному життю;
Ховає багаття на березі річки;
Легенький мороз застиг на обличчі;
А потім світанок мене нишком настиг.
Відредаговано: 17.05.2020