Ці почуття - така проблемна річ!

Якщо ви полюбили двох хлопців і не знаєте, кого з них обрати, обирайте другого.

Якби ви справді кохали першого, то навіть не подивилися б на другого.

Нора, Резарт і Ріонар вийшли з кабінету. Сталася чергова історична подія: дракон вкотре згадав про манери, притримавши для дівчини двері! Нора взагалі помітила, що він останнім часом був напрочуд галантним. Підозріло галантним. Друзі вирішили піти пообідати в місцевій їдальні, оскільки напружена нарада у всіх забрала багато сил.

Дорогою Нора невпинно розпитувала брата і дракона про все-все і, на своє превелике диво, отримувала послідовні і розгорнуті відповіді. Запитання дівчини зазвичай стосувалися нудної справи – політики. Норі було життєво важливо знати, кому можна довіряти, тож хлопці коротко ознайомили її з колом вірних осіб. Також пояснили, кого слід уникати і чому.

Нора навмисне поки що не зачіпала теми, яка турбувала її найбільше: їхні з Резартом заручини. Вона вирішила обговорити це делікатне питаннячко вже в їдальні, коли шлунок наповниться і дівчині буде лінь напружуватися, щоб вбити потенційного нареченого разом з любим братиком, якому, на його біду, закортіло звести разом молодих людей. Ніби ці люди самі голови на плечах не мають!

Раптом Нора згадала, що хотіла запитати в брата ще про дещо. Ця річ турбувала її не менше заручин.

- Ріо… Джек, - виправилась. Їй тепер важко було називати брата несправжнім ім’ям, бо Нора раптом усвідомила, що воно йому ну зовсім не пасує. Якесь воно було… не королівське, кострубате. Інша справа – Ріонар… – Що то був за фокус із золотистим вогником?

- Яким вогником? – не зрозумів хлопець.

- Ну, коли ти заливав про вірність і причини ненависті до королеви, бла-бла-бла, - пояснила Нора. – У тебе в очах тоді золотистий вогник з’явився.

 - А, ти про це, - загадково усміхнувся Ріо. Тобто Джек. А хай йому! – Ця здібність передалась мені успадок від тата. Можливо, і в тобі вона є. Це магія переконання. Чаромовство.

- Круто! А як воно працює?

Нора миттю уявила, як мило просить усіх віддати їй свої десерти, і вони слухаються – щедро діляться солодким… Мрії, мрії…

- Чесно кажучи, я сам не знаю, - задумався принц, чухаючи потилицю і знічено усміхаючись. – Ця магія сама проявляє себе, коли мені потрібно, тож описати, як її пробудити я не можу. Для мене переконати когось настільки ж природно, як і поворухнути пальцем. Дуже зручна штука, це чаромовство, коли потрібно підштовхнути когось до правильного рішення… або ж вичислити зрадника, - в погляді хлопця промайнула злість. Він так міцно стиснув зуби, що аж жовна на вилицях заходили.

Нора взяла його за руку, щоб хоч якось підтримати. Ріо їй вдячно усміхнувся, але потім в його очах спалахнув капосливий вогник, якого Нора вже давненько за ним не помічала, проте вона одразу зрозуміла: зараз щось буде. Дівчина не помилилась. Ріо підхопив сестричку за стан і закружляв її в повітрі. Обоє сміялися, як в старі добрі часи.

Коли юні перевертні, розчервонілі і веселі, втихомирилися і нарешті були готові продовжити йти, Норі здалося, що в очах Резарта горіло щось недобре. Хоча зловивши погляд дівчини, дракон знову став таким, як завжди. Дивина.

«Пускаємо все по паралелі, дівчинко,» - порадив Песиміст.

«Як ти можеш ставитися до всього так байдуже?» - не могла зрозуміти Оптимістка.

«Що ти, рибонько, звичайно ж, я переживаю за все! Просто я дуже замкнутий і не можу показувати свої справжні емоції, - єхидно сказав він. – До речі, радий, що ти все ж очуняла, спляча красуне.»

«Правда? Ти хвилювався за мене? - Оптимістка розчулено просльозилася, не помітивши в’їдливості в тоні колеги. – Ти знаєш, що зі мною не потрібно бути замкнутим? Мені ти цілком можеш відкритися! Розповідай мені про все-все!»

Песиміст, здавалося, був здивований, але задоволений.

«Розповідай, - не вгавала Оптимістка. – Що ти відчуваєш?»

«До чого?» - перевернув очі Песиміст.

«Наприклад, до мене?» - вона злегка почервоніла.

«Я кохаю тебе,» - мимоволі вирвалось у Песиміста.

Всі тараканчики, навіть він сам, здивовано завмерли. Нора заінтриговано чекала, чим завершиться гра її підсвідомості.

«Я… я теж тебе… кохаю,» - затинаючись, мовила Оптимістка.

Песиміста ще таким щасливим не бачив ніхто. Він обійняв дівчину і, здавалося, вже нікуди ніколи її не відпустить. Надійка щасливо заплескала в долоньки і почала вигадувати ім’я для дитинки своїх колег. Чомусь вона була глибоко переконана, що повинна вийти дівчинка. Також Надю взагалі не обходило, що ще навіть весілля не було.

«Слухай, зробиш мене дружкою?» - із запалом в очах напівзапитала-напівнаказала Жіноча Інтуїція.

«Та зачекай ти, - буркнув Реаліст. – Ми навіть не знаємо, коли весілля.»

А молода пара стояла мовчки і не могла відвести одне від одного замріяного погляду, а вуста їхні прикрашала закохана усмішка.

Нора щасливо зітхнула.

«Хоч десь є романтика, хай це навіть просто фантазії, - подумала Нора. – А в мене буде весілля за розрахунком і нещасне життя… Сумно… Стоп, мені що, романтики хочеться? А хто ж недавно казав, що не хоче закохуватися?! Нічого не розумію!»