Нарада

Якщо серце печаль твоє тисне,

Позитиву не бачиш ніде…

То ти висунь язик, скорчи писка

І скажи неприємностям:

- Бе-бе-бееее!!!

Стільки впливових осіб Нора не бачила з дня свого шостого дня народження, а спогади з тим днем у неї були пов’язані, м’яко сказати, не найкращі. Тож все, чого вона бажала на ту мить – швидше вшитися з кабінету ректора і ніколи більше не брати участі в подібних заходах.

Дівчина сиділа як на голках, але намагалася не показувати своєї схвильованості, терміново згадуючи все, чого її вчили в дитинстві: про манери і етикет, про рівну спину, про легку привітну усмішку справжньої леді… Якщо вона не заробить собі повагу зараз, то втратить прихильність цих лордів назавжди, такі вже вони, перевертні, особливо дорослі. Ця раса не така мінлива у своїх думках, як люди чи навіть пророки, тож зараз головною метою дівчини було сподобатись лордам перед нею, щоб хоч трохи полегшити життя своєму братику і допомогти йому в поверненні трону, адже для цієї кропіткої справи потрібні вірні союзники.

Політика і дипломатія, най їх шляк трафить!

- Що змусило Вас так запізнитися, віконте Ліренор? Невже були справи важливіші за наше сьогоднішнє зібрання? – запитав у червоноволосого дракона якийсь неприємний тип зі світло-русим волоссям та холодними сірими очима, вдягнений він був у ясно-зелений фрак та білі брюки. Молодий чоловік не надто старанно робив вигляд, що намагається приховати зневагу до Нориного друга.

«Він мені не подобається. Якийсь цей тип… не знаю… занадто холодний і розважливий, ніби бездушний. Зовсім не викликає позитивних емоцій,» - гидливо зморщився Песиміст, а решта тараканчиків з ним погодилась.

- Маркізе О’Денок, мені дуже приємна Ваша турбота, - сяйливо усміхнувся Лі, однак поглядав він на світловолосого лорда поблажливо, – але зазвичай я не обговорюю приватні справи аби з ким. Сьогодні ж, вважайте, Вам пощастило. Так вже й бути, я розповім присутнім про те, чому так затримався, але трохи пізніше. Ви не заперечуєте?

О’Денок аж почервонів від обурення, але розумно змовчав.

Нора побачила, як Резарт обмінявся з Лі однаково веселими поглядами. Схоже, такі казуси трапляються тут часто.

«Аристократія, - знову скривився Песиміст. – Нора сама не від того, щоб позмагатися з кимось в словесних дуелях, але все ж намагається не переступати межу, щоб не образити.»

«Боюся, незабаром нам доведеться по-справжньому ранити словами, - сумно сказала Чуєчка. – Інакше рянять нас.»

Тут з-за столу встав ректор і, оглянувши всіх присутніх, почав:

- Всім вам, я певен, цікаво, чому я скликав вас сьогодні на термінову нараду, - він зробив паузу. – На те було декілька причин. Перша: я радий сповістити, що принцеса Вічного Лісу нарешті повернулася на батьківщину, а принц готовий бути представленим вам, найвірнішим його прибічникам! Радійте ж! Серед нас сьогодні присутні принц Ріонар Джонатан Реньєр та принцеса Селена Джесіка Реньєр!

- Встань і привітно усміхнися, - пошепки підказав їй Резарт.

«Самі знаємо. Міг би й не підказувати,» - пробурчав Песиміст.

«Він всього лише намагався бути люб’язним, на відміну від декого,» - сказала з натяком Оптимістка.

«Тобто ти вважаєш мене нелюб’язним?» - з викликом запитав Песиміст.

«Я цього не казала.»

«Але подумала.»

«Так, бо ти мене дратуєш!»

«Це ти мене дратуєш!»

І так далі, і так далі…

Жіноча Інтуїція, Реаліст і Надійка лише спантеличено перезиралися між собою.

Нора, намагаючись не хвилюватися, все ж зробила, як сказав дракон.

- Мені дуже приємно нарешті бути представленим таким поважним та благородним лордам, - взяв слово Джек як старший за ієрархією. Нора ж, утримуючи на обличчі привітний, але гордий вираз, потай дивувалася зміні, що сталася з її братом. Джек… Ні, принц Ріонар тепер мав вигляд спражнього правителя: гордого і величного, ніби зійшов з портрету котрогось стародавнього короля. – А також для мене честь бути присутнім на сьогоднішній нараді, яка безсумнівно ввійде в історію як переломна і доленосна подія! Сподіваюся, шановні лорди, ми спрацюємося.

У Нори при словах "ввійде в історію бла-бла-бла" перед очима одразу постала дитина. Бідний учень з книжкою історії Вічнолісся в руках. Ця дитина зубрила: «липень 3345 року – нарада на чолі з принцом Ріонаром (територія ЛАВВМ), нелегальна, початок змагань за корону. Причини: незадоволення правлінням королеви, утиски національних меншин (нечисті та інших рас), репресії. Наслідки:…» Бідні діти. Ці дорослі нароблять всякого, а потім цілим поколінням треба буде це вчити. Нора знала, як воно, вона сама недавно ось так все вчила. З якихось причин знання історії Еліза від неї вимагала навіть більше, аніж решту предметів.

«Ех, старі добрі часи,» - зітхнув Реаліст і всівся в зручне крісло біля каміна, щоб як слід віддатися ностальгії.

«Ага, добре було,» - усміхнулася Чуєчка і примостилася на його колінах. Надійка розляглася на м’якому килимі і щось малювала під акомпонемент сварки між Оптимісткою і Песимістом. Ідилія.