Прогулянка

Оптиміст знає, що крок назад після кроку вперед – це не катастрофа, це - "ча-ча-ча"!!!

Давно вже в Нори не було такого хорошого настрою з самого ранку, як того дня, і вона була впевнена, що сьогодні все буде гаразд.

«Угу, помрій,» - скептично припідняв брову Песиміст.

«А я кажу, що сьогодні все буде прекрасно!» - сперечалася з ним Оптимістка.

«Гей, друзі, досить уже сваритися,» - примирливим тоном сказала Жіноча Інтуїція.

«Так, час покаже, що нам принесе цей день,» - сказав Реаліст, вираховуючи щось на своєму калькуляторі.

«Але все ж сподіваймося, що все буде гаразд,» - підсумувала Надійка і подивилася на решту тараканчиків наївними і повними оптимізму очима. Поглянувши у ті кришталево чесні очі, ніхто, навіть часом безтактний Песиміст, не міг наважитися відкрити очі Надії на прикру реальність, тож вони просто мовчали, відвівши погляд.

«Так, Надійко! - радісно скрикнула Оптимістка, щаслива, що бодай хтось поділяє її думки. – Все точно складеться якнайкращим чином!»

Кожна дрібничка того дня радувала Нору: і погода, і м’якість ліжка, а сніданок взагалі вразив дівчину смакотою. Зазвичай їй приносили щось легеньке, але поживне і корисне, а отже і не таке вже й смачне. Ні, їжа завжди була приготовлена чудово (кухарі тут справді класні!), але, погодьтеся, ніхто не буде в захваті від ріденької вівсянки без цукру. Сьогодні ж у Нори було справжнє свято: на сніданок були ніжні млинці, мед, смородинове та вишневе варення, а ще яблучний джем та чорний чай. Дівчина з великим задоволенням поснідала, а тоді поглянула на годинник. До візиту цілителя у неї ще було трохи часу і вона вирішила почитати. Отож Нора взяла до рук книжку, яку вивчала ось уже протягом кількох днів, розгорнула її там, де закінчила напередодні і продовжила читання.

А поки наша головна героїня зосереджено вдивляється в рівненькі рядки літер, розповім вам трохи про цю цікаву книжечку у неї в руках. Фоліант то був вельми об’ємний і змістовний. Розповідалося в ньому про драконів (абсолютно все, від історії до особливостей магії і зовнішнього вигляду). Так, Нора все ж зібрала волю в кулак і таки почала серйозне вивчення цієї раси (ну а чим ще, якщо не читанням книг, було їй зайнятися, цілими днями лежачи в ліжку?). Ех, Ліз точно б пишалася тим, що Нора в неї така розумниця! Декілька днів тому дівчина попросила Джека знайти в бібліотеці якусь книгу, в якій детально і правдиво описується все про драконів. Він тоді ні про що, на щастя, не розпитував і швидко приніс їй ось цей велетенський толмуд. Спершу Нора навіть не могла його підняти, тож Джек чи Тая допомагали їй з цим. Але, дівчина була абсолютно впевнена, саме через бажання нарешті читати тоді, коли вона цього хоче, а не коли поблизу є хтось, щоб подати їй книжку, вона й відновила силу своїх рук раніше, аніж цього очікував цілитель.

О, до речі про цілителя!

Годинник показував десяту годину ранку, тож Нора повернула книгу на тумбу біля ліжка і невдовзі почула квапливі кроки коридором. Як завше о цій годині, до неї зайшов цілитель. Був то добродушний сивобородий гном, який явно знав свою справу. Бадьоро привітавшись і запитавши про самопочуття дівчини, пан Гірліг провів огляд пацієнтки. Тоді він дійшов несподіваного для дівчини висновку: тепер вона може пробувати вставати з ліжка. Нора спершу не могла йому повірити, але потім, коли сенс слів гнома таки дійшов до неї, вона широко усміхнулась, обійняла на радощах пана Гірліга і, відкинувши ковдру, спробувала сісти. Це в неї вийшло не з першого разу, але Нора таки змогла це зробити. Прогрес!

- Дуже добре, пташечко, дуже добре, - похвалив її гном. – А зараз до тебе прийде моя помічниця і допоможе тобі привести себе до ладу, а то мене ти точно будеш соромитися, і ми самі тут каші не зваримо. Ванна кімната ти знаєш де: ось за цими дверима ліворуч.

- Гаразд, - радісно сказала Нора. Їй дуже хотілося нарешті прийняти ванну і відчути себе чистою, але раніше це не було можливим через слабкість. Та зараз, коли вона почуває себе набагато краще, Нора нарешті зможе вдосталь поніжитись у теплій водичці!

- Схоже, моя асистентка трохи запізнюється, тож раджу тобі поки потренуватися ходити.

Нора кивнула. Спираючись на бильце ліжка та до болю закусуючи губу, вона таки встала і випрямилась, перетворившись зі згорбленої мавпочки в прямостоячу істоту, тим самим заробивши ще декілька слів похвали старого гнома і власну повагу. В той же час відчула себе набагато міцнішою, аніж до того. Це додало їй снаги і дівчина зробила перший крок. Потім другий. Третій. На четвертому вона відчула, що скоро пристрасно обійме підлогу, але пан Гілріг не дав їй упасти, і допоміг відновити рівновагу.

- Гадаю, поки що досить. Відпочиньте, панно Рейфлі, - занепокоєно мовив гном. – Ви молодець! Не думав, що Вам вдасться так швидко стати на ноги.

Нора кивнула. Вона почувалася втомленою і хотіла трохи посидіти і відновити сили. Коли дівчина обережно опустилася на ліжко, двері до палати різко відчинилися і на порозі з’явилася вже знайома Норі русява кароока дівчина.

- Привіт, Кіро, - привіталася з нею Нора, навіть рукою помахала.

- То це за тобою я наглядатиму? – здивувалася дівчина. – Дідусю, ти мені не казав, що з Норою щось сталося!