Королева і її таємний радник

Як натякнути своїй дівчині,

що я її хлопець?

Повернімося трохи назад і дізнаймося, чим був зайнятий наший дракон, доки Нора вешталась вулицями Лекреса і, шукаючи портал, натомість знайшла собі зовсім не приємні пригоди на голову.

Очима Ейдона Резарта

- Непогано танцюєш, як для дракона, - дошкульно сказала руда бестія, але в очах її було щось незвичне, ніби хвилювання, котрийсь із відтінків багатоликого страху…

«Що ж ти хочеш від мене приховати, Золотце? – примружився дракон, розгадавши той вираз. – Невже своє минуле? То дарма, я вже про нього знаю, хоч і не все, можливо… Але тобі я про це не скажу, рано тобі ще знати про те, хто я і про договір також. Якщо підібрати неправильний час, ти не так все зрозумієш і образишся на нас усіх. Та й Еллі теж, схоже, не збирається бути зі мною відвертою, тому ми квити! – намагався заспокоїти свою совість Резарт (так, у нього таки є совість!), зберігаючи тим часом на обличчі спокій. – Але танцює вона з чарівною елегантністю. Та це й не дивно, зважаючи на те, що виросло моє талановите Золотце при дворі.»

- Ти теж, як на дівчинку з лісу, - відповів з кривою посмішкою, треба ж підтримувати імідж.

«Вона явно щось замислила,» - зрозумів Резарт, помітивши хитринку в очах Еллі, і погляд дракона мимоволі став аж надто прискіпливим.

- Не хочеш мені принести чогось попити?

«І ти серйозно думала, що проведеш мене таким дешевим трюком? Щоб надурити мене, тобі ще треба вчитися і вчитися, Золотце,» - з іронією подумав Резарт.

- А ти не хочеш піти зі мною? – вигнув брову.

- Я втомилася, у мене болять ніжки, і взагалі, мені лінь кудись зараз іти, - скривилась дівчина, а тоді з дошкульною посмішкою додала: - Хіба що ти понесеш мене на руках…

- Чекай тут, - відрізав дракон, вирішивши, що цього достатньо і те, що він її залишив не викликатиме великих підозр.

Він пішов у бік продуктових магазинчиків, ніби як купити водички, але щойно дракон пересвідчився, що Еллі не зможе його побачити, створив навколо себе покрив невидимості і, застосувавши закляття польоту, скоро опинився перед замковими воротами. Почекав там трохи, доки Еллі нарешті пробилася кріз море танцюючих пар, і разом з нею пройшов крізь ворота.

Судячи з обличчя дівчини, її цілком накрили спогади, щойно вона кинула погляд на браму, ще навіть не заходячи на замкове подвір’я. Вона усміхалася, але при цьому ледве стримувала сльози.

«Її можна зрозуміти, стільки років бути далеко від дому! Та й вона явно про сім’ю згадує, мені добре відомий цей погляд. Коли водночас радієш і сповнений скорботи за близькими. Сам через це проходжу кожного разу, коли повертаюся з навчання до родового маєтку в Караді. І щоразу це до ррурга боляче.»

Коли Еллі почала стрибати по червоних камінчиках і щасливо сміятися, Резарт подумав, що з нею щось не те і треба терміново викликати ментального лікаря. Але пізніше він відігнав цю думку як хибну, адже сам непогано тямив у психічних хворобах. Тому міг щонайменше визначити, є вона чи ні. Так ось, теперішній стан Еллі зумовлений всього лише аж надто яскраво вираженими емоціями та ностальгією, ніяких темних вузлів, що показують менталам психічні захворювання, дракон не знайшов.

«Але ж яка в неї гарна усмішка!»

Тоді Резарт пообіцяв собі, що зробить все, що в його силах, аби лишень ця чарівна усмішка якнайчастіше з’являлася на обличчі його Золотця. А ще він раптом усвідомив, що знає про Еллі лише крихітну часточку, і віддав би все на світі, щоб вона розповідала йому про себе більше: про звички, захоплення, минуле, про смішні моменти з життя, про близьких істот… та про все!

Але ось вона зупиняється і щокою дівчини біжить сльоза. Дракону хотілося підійти до неї, обійняти і заспокоїти, але також він розумів, що Еллі зараз необхідно побути наодинці з собою та своїм минулим.

- Зберися, ганчірко!

«Серйозно? Вона вважає себе слабкою?» – Ейдон був глибоко шокований.

Та вона одна з перших в "топ найсильніших духом", яких коли-небудь знав Ейдон Резарт! Стільки пережити і не втратити себе та не зненавидіти увесь світ! Сам він цього не зміг. Одного разу, не без допомоги окремо взятої королеви, дракон змінився, став жорстокішим і цинічнішим, Ейдон вже ніколи не стане таким, як коли його батьки ще були живі. Він свідомо створював собі репутацію того, кого варто боятися, щоб хлопця остерігалися і не лізли до нього, намагаючись заразити своєю дурістю. Так, він сам вибудував цей мур навколо себе і кожного дня тримає на ньому оборону. Іноді він комусь програвав і впускав до фортеці з назвою Серце колишнього ворога. Але ставалося це рідко, і, як правило, лише з сильними істотами, які заслуговували на його повагу і могли стати йому хорошими союзниками в розпочатій вже давно війні. Війні в ім’я помсти…

А ця тендітна дівчинка, на противагу йому, не зламалася. Вона залишалася сильною навіть коли дізналася про своє минуле, спромоглася усвідомити себе і гордо прийняти наступний виклик долі. Вона заслуговує щонайменше на повагу… Хоча інколи Еллі буває такою занозою!