Ранок добрим не буває...

Ти сьогодні якийсь дивний… Ввічливий, привітний, навіть не проклинаєш нікого…

- Виспався.

- Доброго ранку, соню, - привіталася з Норою Тая, яка сиділа на краєчку Нориного ліжка. – Я тебе вже довго добудитися не можу, хоча вже перевалило за десяту.

Провидиця вже була повністю готова до виходу в світ: білосніжна ідеально випрасувана сукня зі срібними ґудзиками, незмінна чорна накидка, начищені до блиску білі лаковані туфлі з чорною підошвою та тонкими підборами середньої висоти. Закінчувало образ зібране в два хвостики волосся (один хвостик був чорним, коротким і хвилястим, а другий – довгим, золотисто-білим і прямим). Зачіска надавала образу якоїсь веселості та не дозволяла ставити на Таю штамп зануди-перфекціоніста.

- І тобі доброго ранку, подруго. Маєш непоганий вигляд, - Нора солодко потягнулася, намагаючись приховати своє роздратування через перерваний сон. Ще б трохи і вона б приперла Каптура до стінки! Нора була в цьому впевнена на всі сто.

- І тебе зараз вдягнемо не гірше, - хижо посміхнулася провидиця.

Нора мимоволі насторожилась, бо слова Таї прозвучали якось надто лиховісно.

- Ем… Я в ванну, - поспішила вона втекти, прихопивши з собою все необхідне.

Приймаючи водні процедури, Нора помітила, що слабкість за ніч відступила, хоча й не залишила її тіла повністю. І це з шикарною здатністю перевертнів до регенерації та швидкого повернення сил! Нора захвилювалася не на жарт і подумки почала перебирати скануючі заклинання. Обрала те з них, яке було найповнішим і перевіряло організм на предмет більшості захворювань.

Як Нора і думала, ніяких недуг закляття в ній не виявило. Але слабкість несподівано повернулася, тож декілька хвилин дівчина просиділа на підлозі, приходячи до тями.

«Та які хвороби можуть бути у перевертня?! – бризкав слиною Реаліст. – Ми ж за все життя максимум пару разів чхнули! А, ні, ми ще років п’ять тому протягом дня з ненормальною температурою в ліжку провалялися, доки організм всяку гидоту у собі спалював. Але то було лише один раз. Ну, пам’ятаєте, коли Ліз ще так перелякалася, що мага з міста викликала?»

«Та як таке забути? – здригнувся Песиміст. – Той маг потім ще й нав виганяв, а ми через власну дурість поперлися перевіряти, що ж там таке цікаве, бо всі метушилися навколо тієї бідолашної дівчинки.»

Тараканчики сумно завмерли, згадуючи ту страшну історію.

«Але що ж нам зараз робити?» - панічно зазирала Жіноча Інтуїція в очі Оптимістці. Чуяло її серце, що щось не так з цією слабкістю.

«Головне – це зберігати спокій! До цілителя сходимо після екзамену, а зараз треба зібратися і пережити цей день!» - наказала всім Оптимістка.

- Слухай, Тає, а іспити до котрої години приймають? – увійшла Нора назад до кімнати, осмикуючи на собі нічну сорочку і думаючи, що треба б купити собі нормальну піжамцю, а то в цій сорочці зовсім не зручно спати, вічно вона збирається на животі під час сну. Та й взагалі, любить Нора всілякі милі піжамці. – А ти що робиш? – запитала з подивом, щойно помітила, чим зайнята Траярна. Провидиця саме розглядала завислий у повітрі, ніби на манекенах, одяг. Нориний одяг.

- До сьомої. І не відволікай мене, я думаю, - і замовкла. Мовчання тривало десь хвилини дві-три. В цей час Нора безсовісно плюхнулася на своє ліжко з наміром доспати. – Сьогодні вдягнеш цю зелену сукню, ці туфлі, - вона вказала на вище згадані предмети гардеробу, - та мій браслет. Браслет, до речі, можеш залишити собі, у мене для нього зап’ястя затонкі, але на тебе, гадаю, він буде якраз.

- Стоп, стоп, стоп. Тає, я не буду цього вдягати, - припіднялась Нора на ліктях, дивлячись на провидицю з таким щирим обуренням, ніби вона їй не сукню з підборами вдягнути пропонує, а прогулятися до академії в чому мати народила.

- Але чому?!

- Бо, по-перше, я в житті не носила підбори, а по-друге, сукні, навіть лише до коліна – не для мене.

- Чому?

Тая дивилася на Нору таким жалібним поглядом, що навіть у того блондина з гидким характером, котрого ще нахабним драконом Нора часто називає, совість би з могилки відкопалась, що вже про юну та м'якосердну дівчинку, якою вона себе вважала, казати!

- Ну добре, добре, - здалася дівчина, - але лише сьогодні!

Провидиця швидко закивала головою, даючи зрозуміти, що: «Так, так, звичайно! Лише сьогодні! Авжеж!» Але Нора вже надто добре знала Таю і здогадувалася, що світить їй роль манекенниці.

«І з якого це дива ми сьогодні такі добрі?» - дивувався Песиміст.

«Хто саме з нас?» - уточнив Реаліст.

«Та всі, - знизала плечима Жіноча Інтуїція, - навіть між собою не сваримося.»

«Ми просто виспались,» - відповіла всім Оптимістка, і всі з нею погодились.

Одягнувши те, що їй вручила провидиця та почекавши хвилин п’ятнадцять, доки Тая робила їй зачіску, Нора з виглядом мучениці підійшла до дзеркала. Підбори були на диво стійкими, і в цих темно-зелених шкіряних туфлях дівчина зовсім не відчувала дискомфорту, попри всі свої страхи щодо цього. Глянувши на своє відображення, Нора задоволено усміхнулася.