Сон

Кажуть, сниться те, чого найбільше не вистачає.

О, так, купа монстрів і мутний тип в каптурі, як мені їх не вистачає!

Що ж, наречений не приснився, натомість вона вже втретє опинилася на скелястому виступі. Змирившись із упертим фактом, вона твердо поставила собі за мету приперти цього інтригана з позивним Каптур до стінки і таки випитати в нього, звідки ж він знає її справжнє ім'я. Ця таємниця ніяк не давала їй спокою, у дівчини все аж чухалося від цікавості. У Нори були й інші підстави, що змушували її випитати цю інформацію у Дана. Ану як він видасть її тим, хто найняв Лериса і Дерека, тим паче, в неї закрались підозри, що королева в цьому замішана, а та зараза нікого не щадить. Або ж сам вистежить її і вб'є! Але, попри всі логічні висновки і підозри, Нора мало вірила в те, що хлопець здатен на таке. В її випадку це лише спосіб убезпечити себе і перестати підозрювати Каптура в чомусь таємничому, адже постать він, м'яко кажучи, підозріла. Нора зітхнула і стала на край вже рідного виступу.

Сьогодні ніч була надиво погожа. Повний місяць яскраво освітлював усе навколо. Не було ані вітринки, ані хмаринки. Дівчина бачила метушіння нечисті внизу і чула невпинне та монотонне гудіння її голосів.

«Сьогодні тут якась особлива атмосфера,» - почухала носа Чуєчка.

Нора була змушена з нею погодитись, бо дійсно ще ні разу, коли вона сюди приходила, не було цих яскравих вогнів внизу та такого жвавого руху, ніби в свято.

«Там явно нечисть до чогось готується, - ніби між іншим сказала Жіноча Інтуїція, поглядаючи на Нору з натяком, а тоді продовжила спокусливо: – І в цій загадковій події, здається, задіяні всі. Хіба тобі не цікаво дізнатися, що там?»

Інстинкт Самозбереження почухався уві сні і перевернувся на інший бік. В цей час усі тараканчики сполохано завмерли, не відводячи від нього погляду і боячись пробудити з довгого сну рідкісного зануду. Ще б пак, вони ж самі його усипили.

«Ні, ми точно ненормальні,» - приречено зітхнув Реаліст і здійснив усім відомий жест «фейспалм». На обличчі його читався весь світовий сум і відчай, поки Нора вперто торувала свій шлях вниз гірською стежкою, яку не помітила раніше. Це й не дивно, бо та була дуже вузенькою, непомітною в темряві, а також небезпечною, бо вела просто над урвищем і змушувала Реаліста з надією поглядати на Інстинкт Самозбереження.

«Зате нам весело живеться,» - нервово усміхнулася Оптимістка.

«А як же нам весело буде, коли на нас всим скопом нечисть накинеться! Лише уявіть, як ми реготати будемо! Та ми просто попадаємо від щастя! Треба лиш вишеньку знайти і на голову причепити, щоб ні в кого не закралося сумнівів, що ми – не вечеря, ми – десерт!» - кисло прокоментував Песиміст.

«Та чого ви всі так скисли? – не зрозуміла Жіноча Інтуїція. По ній було видно, що вона заінтригована і чекає на щось вельми цікаве. – Це ж всього лише сон, нічого поганого з нами не станеться!.. Наяву.»

Нора вже була майже внизу, коли вона нарешті вповні усвідомила той факт, що зовсім не боїться нечисті, яка лише кілька днів тому викликала в неї мороз шкірою та екстрену евакуацію серця в п’яти. Ні, такої довіри, як з тими вовками на початку її пригод не було, але все ж… Все ж тепер ці своріння не здаються Норі чимось жахливим, страшним і не вартим життя (і як вона тільки могла так вважати раніше?!), навпаки, хотілося все тут дослідити зблизька і навіть помацати.

«Та що там гріха таїти, варто називати речі своїми іменами, я просто хочу перезнайомитися з ними усіма… Принаймні спробувати це зробити… І точно знати, хороша нечисть, чи погана. А то стільки сумнівів з цього приводу, що чистий головний біль! Суспільство каже, що нечисть – це зло, мої друзі кажуть, що нам ще працювати з нею доведеться, і серед моїх потенційних однокурсників може бути й хтось із нечисті, тож її не варто боятися. Так, дивні в мене друзі, все-таки… І кому тут вірити, скажіть на милість?! Так, якщо думати логічно, то у мене в друзях є русалка і ліч, серед знайомих – привид. Вони не здаються мені чимось кровожерливим та підлим. Треба буде поговорити про це з братом. Може, він дасть мені якусь корисну пораду… Хоча… Я все більше схиляюся до думки, що чутки про нечисть – це всього лише плітки і забобони, не більше.»

Нора зітхнула, вирішивши все-таки сходити на ті болота, якими їй погрожувала провидиця і таки докопатися до істини.

«Дійсно, це ж лише сон,» - подумки переконувала вона сама себе, не наважуючись вилізти з кущів і здійснити таки те, що задумала і заради чого ризикувала, спускаючись небезпечною стежкою.

От не сидиться їй на місці!

Дівчина з превеликою цікавістю розглядала різношерсну публіку, що добре виднілася з її надійного укриття серед густих кущів. Застосовувати магію задля маскування Нора не ризикувала, бо чула, що дехто з нечисті дуже чутливий до коливання магічного фону, тож її чари могли з легкістю вичислити, навіть якщо це найпростіший "хамелеон".

Ось, буквально в кількох кроках від неї, пошепки перемовлялися трійко нявок. Їх можна було б назвати красунями, якби не їхні зеленковаті шкіра і волосся. Колір їхньої рослинності варіювався від ясно-зеленого, ніби перша весняна травичка, до темного болотного відтінку.