Частина 6: «Фінальний акорд: Труна»

— Тебя послушаешь — всё кругом украинское! — опонент вигукнув це з відчаєм людини, яка бачить, як її світ іде тріщинами. — Уже и фамилии на «-ов» и «-ев», исконно русские, становятся украинскими...

— Почему же? — я спокійно розвів руками. — Фамилии, происхождение которых вы можете объяснить русским языком, называйте русскими, а остальные оставьте в покое. Например, пишут, что многие фамилии, такие как Тургенев, Булгаков, Алябьев и другие объясняются тюркскими языками.

Росіянин різко підвівся. Його обличчя, зазвичай непоказне й сіре, тепер палало гнівом. Фантик самовпевненості був розірваний на шматки.

— Хватит!— випалив він — Моя фамилия — Трунов! Я не могу объяснить её происхождение, но я, как русский человек, горжусь ею!

Я теж підвівся. Погляди присутніх схрестилися на нас, як прожектори. — Но ведь ещё не умер язык, который лежит в основе твоей фамилии. А значит, она ещё не «полноценная русская». Видишь ли, «труна» в переводе с украинского означает — «гроб». Значит, ты — Гробов. Гордись своей фамилией, Трунов. И Бог тебе в помощь.

У залі встановилася мертва тиша. Вона була настільки густою, що справді давила на вуха кілька секунд. А потім хол вибухнув. Це був стихійний, тривалій сміх. Реготали всі.

Я вийшов у коридор, не озираючись, а позаду ще довго гуркотіло відлуння, ховаючи під собою ілюзію великої імперії прізвищ.