Частина 5: «Загинай пальці!»

— Загинай пальцы, — я не давав йому оговтатися. — Кравцов — от «кравець=портной». Шевцов и Швецов — от «швець=сапожник». Чеботарёв — «чоботар=сапожник». Крамаров — «крамар=торговец, лавочник». Ковалёв — «коваль=кузнец». Спиваков — «співак=певец». Скляров — «скляр=стекольщик». Шахраев — «шахрай=мошенник». Бабичев — «бабич=бабник». Хабаров — от «хабар=взятка»... Даже Буденный — это просто «будничный, обыденный». Ну что, хватает пальцев?

Азербайджанець із Сумгаїта вже не просто випростався — він ледь помітно кивав у такт кожному прізвищу, ніби вів рахунок у боксерському поєдинку. А рудий липчанин зосереджено кусав губу, мабуть, подумки приміряючи цю логіку до прізвищ своїх сусідів.

Росіянин різко відкинувся на спинку крісла, намагаючись сховатися за маскою роздратування.

— Всё! Достаточно! — вигукнув він, виставляючи долоні вперед, ніби захищаючись. — Я  уверен, что именно общая история наших народов и привела к таким общим русским фамилиям. Ведь ты не станешь спорить с простой истиной: Иванов, Петров, Сидоров — это основополагающие русские фамилии. Это признано всеми! Это — наш костяк!

Він дивився на мене майже благально, сподіваючись, що хоча б цей «святий трикутник» залишиться недоторканним. Я витримав паузу, подивився на свою склянку з чаєм, що вже встиг охолонути, і знову глянув йому в очі.

— Я готов с тобой согласиться, если ты мне объяснишь происхождение фамилии Михайлов.

— Да великого русского учёного Ломоносова тоже называли Михайлом! — вигукнув він.

— А звать его стали Михайлом до того, как он признал, что все первые учебники и преподаватели в Московском университете были из Малороссии, или после? — я зробив паузу. — Вот казака Панчоху записали как Чулков. Так рождался ваш «костяк»?