Чи згадаєшь ти мене ?

Знову двадцять перша година

І знову сидячи на балконі, о двадцять першій годині, ти згадуєш його обличчя. І знову той вечір, саме той фонтан, саме той парубок навпроти мене.
-Ех, Найт, хотів би я тебе побачити, ще разочок.
І все ж таки, чому ми зупинили спілкування? Все сталося саме після тієї двадцять першою години. І ще ця незнайомка, начебто я її знаю, але не можу згадати хто вона, я начебто геній, але не можу скласти пазл.
Була вже ніч, тому часу на роздуми залишалося небагато. Ланс ще не скоро збагнув що вже перша година наступного дня, і йому нічого не лишилося, як відкинути думки у сейф, загасити вже 5 цигарку та світло, й лягти у м’яку постіль на наступних шість годин. Він майже одразу поринув у сон. Зранку його чекав гарний настрій та день повний пригод. Він прокинувся ледь не проспавши заплановану зустріч, швидко зібрався та неначе машина вибіг зі свого котеджу, очікуючи на приємні емоції від таємної незнайомки.

BanankaL

Подобається

#9030 в Любовні романи
#2167 в Короткий любовний роман
#3199 в Різне
#843 в Гумор

У тексті є: амнезія, першекохання

Відредаговано: 04.05.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись