Довгоочікувана зустріч

Вже за пару хвилин він був біля будинку тієї самої міс “таємничість”. Вона ж неспішно вийшла з будинку, трішки позіхнула, тим самим спровокував відповідну реакцію у Ланса, і він також позіхнув, але вже як справжній чоловік.
Вона привіталася, та не дивлячись на те що зараз ранок, вигляд дівчина мала пречудовий, отже у хорошому настрої вони вирушили до стадіону.
У них було трохи часу, щоб поговорити про всілякі дурниці, а для Ланса це означало дізнатися щось нове, та знайти будь-що у цій дівчині, адже вона була єдиним мостиком між ним та його пам'ять про Найта.
— ““ можеш розказати більше про себе, думаю ми ще не раз будемо гуляти“ : вирішив напряму спитати Ланс.
— ““ о, так вибачай, зовсім ти нічого про мене не знаєш, навіть не знаю з чого мені почати? “ : відповіла незнайомка, намагаючись уникнути контакту з його очима.
— ““ давай я допоможу, мені дуже цікаво звідки ти“ : промовив Ланс, та нетерпляче чекав на відповідь.
— ““ та навряд чи ти знаєш моє рідне містечко, воно занадто маленьке та сіре“ : не охоче відповіла вона.
— ““ та ну, ти серйозно? Мене звісно цікавлять таємничі жінки, але ж не настільки, будеш завжди так відповідати, як з ім’ям, наприклад ? “ : не обдумавши різко сказав Ланс, адже зараз його цікавив лише Найт.
— ““ Ох, мені завжди було складно відкриватися людям насправді, та я багато пережила із за своєї балакучості, та все ж таки, ти мені сподобався, і я думаю ти не погана людина Ланс, тому думаю що зможу розказати тобі те що ти хочеш“ : опустивши голову та майже не заплакавши відповіла незнайомка.
– (отож який я дурний – думав Ланс зараз) -“ Я не знав, пробач, я не маніяк якийсь, але в мене є свої передумови, та й звісно якщо ми станемо друзями я хоч щось хочу про тебе знати“ : Ланс намагався спровадити ту атмосферу, що стояла між ними.
— ““ Будемо вважати що ти мій щасливий білет у нормальне життя, почнемо з простого, моє ім’я Лілі, переїхала сюди з Колдингу, коли, ти вже знаєш, друзів у мене немає, ні там, ні тут отже, я вдячна що ти зі мною спілкуєшся“ : вона сказала це дуже тихо наче стримуючи сльози.
Ланса це анітрохи не здивувало, адже він на таку відповідь і розраховував. Зустрічних питань вона не задавала, напевно це було через її сором’язливість, але у Ланса були свої теорії в голові, наприклад такої – “вона знала що я теж с Колдингу, вона знає мене, вона знає Найта”. Тому Ланс продовжив : - Тобто ми з тобою з одного містечка, а оскільки школа там усього одна, а рік випуску у нас однаковий, ми були однокласниками, то чому я тебе не пам’ятаю?
— ““ та я взагалі то вчилася у сусідньому місті, приватний ліцей-інтернат, п’ять днів була там, а приїжджала лише на вихідні та гуляла не часто, тому навряд чи ми бачили одне одного” : з явною недомовкою у голосі проказала начебто вивчену на пам’ять промову.
— ““ ну добре, як знаєш” : (та я не вірю тобі, і все дізнаюся, як би ти це охайно не приховувала. )
Вони зрозуміли що вже прийшли до стадіону, та одразу ж почали розминати кінцівки, щоб зробити забіг у кругів, мабуть, 20. Стадіон був невеличкий, набагато менший за шкільний, тому 20 кругів були рівні 1.3 км. Але навколо нього природа так і показувала що не весь цей город такий сірий, а є такі місця де можна передихнути від городського життя, насолоджуючись чистим повітрям та зеленою травою з прекрасним видом на білі хмари, що не швидко літали у ніжно-блакитному просторі.
— ““ так що у нас в спортивних планах на сьогодні? ” : роблячи нахили тулуба ліворуч та праворуч з рівними руками, запитала Лілі, з легкою задишкою.
— ““ ну на сьогодні в мене було не багато планів, лише побігати напевне, це скоріш як вступний день” : Ланс повторював всі вправи за Лілі, та задишки в нього зовсім не було.
— ““ ну тоді саме час почати бігати” : закінчивши нахили вперед, тихо через задишку сказала Лілі.
— ““ якщо тобі стане погано, будь ласка, не продовжуй біг, а перейди у ходьбу”.
Ланс також закінчив розминку, та вони рушили до стартової лінії. Сьогодні був занадто жаркий день, тому Ланс зняв кофту та поклав її у спортивну сумку.
— ““ на вулиці дійсно так спекотно, хоча не передавали” : Лілі підійшла до Ланса та також зняла верхню кофтинку — ““ можна покласти до тебе в сумку?” : запитала Лілі, але Ланс був трішки в ступорі, адже ніколи не гуляв з дівчиною на одинці, а дійшло це до нього коли він побачив що був за одяг на Лілі, топ з глибоким декольте та велосипедки що підкреслювали її жіночну фігуру. Лілі зробила вид що не помітила куди дивиться Ланс, але її червоні щоки все показували і так.
— ““ а, що, так звісно можеш покласти свої речі до мене в сумку, ой ну не речі, а кофту, ну ти зрозуміла, не потрібно роздягати..Вибач” : до Ланса тільки дійшло, він сором’язливо це промовив, та опустив голову, уникаючи контакту очима, хлопець поклав руки у кишені та вони почали неспішно бігати.
— ““ я давно хотіла запитати, чому ти вирішив провести мене додому, та чому взагалі захотів стати друзями? ” : спитала Лілі, щоб заповнити паузу.
— ““ так подумав, чому б ні, ніколи нікого не валив з ніг, ну пішки так точно” : трішки прийшовши до тями відповів Ланс.
Час йшов, вони все бігали по тому стадіону, та Ланс не міг зрозуміти, як ця дівчина причепна до Найта та його. Та всі його думки зникли коли він повернувся до неї, а бігли вони до речі на одному рівні, отож тепер він роздивлявся її обличчя, спочатку щоб нарешті згадати її, а потім сам не розуміючи чому. Обличчя її було настільки гарне, що здавалося воно не живе, але у той самий час вона була найживішою з його знайомих, темні очі та багряне волосся котре освітлювало сонце, ніжні вії які тремтіли під впливом вітру, та її посмішка, вона була, була таки справжня, не натягнута, а саме справжня, та така вродлива.