5 Глава Він мій друг

Людей на вулиці все ще не було, але задуматися над цим у Ланса бракувало часу, тому не довго чекаючи, він вирушив додому, де його чекав сюрприз.
А на мобільнику у кишені було вже не одне повідомлення.
Пройшовши декілька будинків йому потрібно було завернути до повороту, де у глухому куті знаходився його котедж. Вийшовши зі своїх думок, за декілька метрів від власного будинку, Ланс помітив знайому йому фігуру, свого друга. Це був розлючений Крісс, по його обличчі та позі можливо було це зрозуміти: нахмурені брови та підпертий бік рукою.
- "І де тебе носить о восьмій годині ранку Ланс? " : - занадто грубо сказав Крісс.
У цей момент до Ланса дійшло, що вони домовилися бігати на полі зранку, це була своєрідна їх традиція.
- "Вибач, я справді забув" : - з награно винуватим обличчям, він сказав це дуже тихо, адже в його душі були метелики, а думки були забитими лише незнайомкою.
- "Та що ти, я всього то чекав тебе годину у таку рань" : - все ще грубо, насупивши брови, промовив Крісс, при цьому почав ще тупати ногою.
- "Я справді хотів встигнути, в мене була причина" : - сказав Ланс, переминаючи ступні, хоча він навіть і не пам’ятав про сьогоднішню зустріч.
- "Нууу..якщо судити по пакету у твоїй руці, то ти був у магазині, але до нього йти менш ніж шість хвилин, то де ти був останні пів години? " : - трохи заспокоївшись сказав Крісс.
Далі Ланс розказав про загадкову дівчину своєму другу, і той його чудово зрозумів, але не з тієї сторони ситуації.
Одразу ж з уст Крісса посипалися запитання по типу : - "а вона гарна, який у неї зріст, а фігура, скільки їй років, вона живе біля мене і про її ім'я ". А відповіді Ланса були сухі та прості.
- "О, а можна я з вами піду на стадіон, будь ласка" : - створивши миловидне личко попрохав Крісс.
- "Одразу кажу ні, і це не обговорюється" : - серйозно промовив Ланс.
- "Ого який ти злюка, що настільки сподобалася, вже хочу дізнатися як вона виглядає" : - посміхнувшись на останньому слові, сказав Крісс.
- "Я бачу тобі дуже смішно, але не в тому сенс, давай про інше, я можу вибачитися їжею, але вдома в мене нічого не має, отже сходимо до кафе" : - знову просто сказав Ланс.
- "Ти якийсь злий сьогодні, але раз ти платиш, то ходімо" - "Вибач, але я ще не зовсім прокинувся, складно все перетравлювати" : - втомлено сказав Ланс. Вони вирушили до будинку Крісса по машину, а потім поїхали за сніданком.